Жорстоке поводження з тваринами стає все частішим явищем. Безхатніх тварин б’ють, нівечать, травлять. Після останнього масового отруєння собак в Ізмаїлі, дивом вдалося врятувати Белу – собаку граційної статури та чорними вушками. Її переховували в підвалі, ставили крапельниці, поступово виводили отруту і сподівалися, що молодий організм впорається. Надія була зовсім крихкою, адже її подружка Дона не вижила.

«Щоб Бела знову не потрапила на очі живодерам, для неї побудували вольєр. Ця добра красуня поступово оговталася. Але досі не можу зрозуміти: у кого піднялася рука? Белу і Дону дуже любили діти»,  – розповідає зооволонтерка з Ізмаїла Олеся Харитонова.

В Ізмаїлі людей, які не можуть залишити безхатніх тварин напризволяще, називають по-різному – зооволонтерамим, захисниками тварин або добрими людьми. Вони не можуть пройти повз чотирилапого, що тремтить від страху та голоду, повз тварини, що скиглить від болю.

За останні роки кількість підібраних тварин значно зросла. До  зооволонтерки Тетяни Растеніс щодня під хвіртку з усієї округи приходить більше двадцяти собак. Тварини знають: саме вона їх нагодує.

Ще одна зооволонтерка Олена Бабенко облаштувала для безхатніх тварин справжній прихисток. Старий холодильник, дошки – все пішло для створення будиночків, щоб собаки могли сховатися від дощу, снігу, пронизливого вітру в холодні дні. Свій маленький притулок жінка назвала «пунктом незламності». Він знаходиться на вулиці, неподалік від будинку Олени. Сусіди знають про цей пункт і не перешкоджають його існуванню.

Тут тваринам не потрібно боротися за виживання. Вони радо зустрічають Олену, яка їх прихистила. Жінка до кожної знайде ласкаве слово.

 

Взимку жінка найбільш чутливим до холоду собакам пов’язує хустинки на голову, застеляє всередині будиночків солому, а для котиків прилаштувала парасольку. Під опікою доброї людини тварини почуваються в безпеці. 

Щодня Олеся Харитонова їде з відром каші на територію колишньої автобази неподалік від стадіону.

«Потрапили сюди тварини за різних обставин. Більшість стали безхатніми не по своїй волі. Я роблю такий висновок, бо багато собак були з ошийниками. Їх просто привезли та залишили», – розповідає жінка.

Олеся вказує на впевненого у собі, спокійного собаку, який близько не підходив.

«Його  кинули виснаженим. Він був як скелет: підводився на ноги і одразу падав без сил», – згадує зооволонтерка.

Сюди ж принесли цуценят. Була й вівчарка, яку підкинули сім років тому. На жаль, після останнього отруєння, під яке потрапили Бела, Дона та багато інших міських тварин, вона померла.

Ще одного собаку привезли очевидці наїзду на тварину на вулиці Некрасова. Автомобіль швидко зник з місця події, а посеред дороги залишився постраждалий песик. Добре, що це побачили небайдужі люди й привезли його до притулку. Собака, мабуть, втратив віру до людей і намагався не потрапляти на очі. Через це його травмовану лапу не вдалося врятувати. Тепер песик Хасан на трьох лапках зустрічає Олесю та інших відвідувачів і повсюди супроводжує.

Колишнє автопідприємство стало притулком для собак. Сьогодні на цій території живе понад двадцять тварин. Щоранку і щовечора вони чекають на ласкаву жінку з їжею.

Основна проблема – прогодувати всіх. Тому завжди потрібна допомога – крупи, корм, бульйони.

Коли дивишся на людей, які попри власні справи та турботи, взяли на себе відповідальність за безхатніх тварин, то ця людяність викликає щиру повагу. Вони роблять це не заради розголосу чи визнання. Вони вміють любити і допомагати, нічого не вимагаючи натомість.

І водночас тривожно стає на серці, коли чуєш про жорстокість тих, хто дозволяє собі бити, калічити й викидати беззахисних  тварин. Чому таке взагалі відбувається – важко зрозуміти. Відомо одне: жорстокість породжує ще більшу жорсткість, і це замкнене коло для людини.

Джерело: mahala.com.ua