У перший четвер листопада світ відзначає Міжнародний день протидії насильству та булінгу в школі, у тому числі кібербулінгу. Сьогодні, коли діти зростають у середовищі постійних змін, тривоги та цифрового тиску, тема безпечного дитинства стала не лише педагогічною, а й суспільною проблемою.

РБК-Україна поговорило з психологинею, керівницею програмного відділу "СпівДія Заради Дітей" Дариною Аітовою, про те, як розпізнати насильство, чому його не можна виправдовувати "дитячими сварками" та як батькам і школам створити середовище, де дитина не боїться бути собою.

Шкільне насильство - реальність, про яку важливо говорити

За даними ЮНІСЕФ, у 2022-2023 роках майже кожен третій підліток в Україні стикався з булінгом, а понад 60% дітей були свідками принижень чи насмішок.

Однак від початку повномасштабної війни ситуація лише ускладнилася: багато дітей пережили втрату, переїзд, зміну школи, відчуття невизначеності. Це створює ґрунт для агресії, страху та ізоляції.

"Булінг - це не конфлікт. Це форма насильства, яка має системний характер і завжди порушує кордони іншої людини. Ми часто чуємо від дорослих: "Усі сваряться, це нормально". Але різниця у тому, що при булінгу одна сторона завжди страждає, а інша отримує задоволення або владу. Це не взаємна суперечка, а приниження", - пояснює психологиня.

Кібербулінг: коли цькування не закінчується після уроків

Цифрові технології створили новий простір для знущань. Фото без згоди, фейкові акаунти, групові чати, меми чи образливі коментарі - усе це елементи кібербулінгу, який може тривати цілодобово.

"Онлайн-простір робить насильство невидимим для дорослих, але від цього - ще болючішим. Дитина може отримувати сотні образливих повідомлень на день, і навіть коли вона вдома, це не припиняється. Вона не має куди втекти, бо екран - у кишені", - каже Аітова.

За словами експертки, важливо вчити дітей цифровій гігієні - не лише правилам безпеки, а й емоційній відповідальності. Адже кожен "жарт" у мережі може стати для когось точкою неповернення.

Як зрозуміти, що дитина страждає від насильства

Ознаки булінгу не завжди очевидні. Аітова радить звертати увагу на будь-які зміни у поведінці:

• дитина уникає школи, каже, що "не хоче йти" або "її там не люблять"
• стає замкненою, дратівливою чи тривожною
• має порушення сну, апетиту, болі без медичних причин
• боїться перевіряти телефон або просить змінити номер, акаунт.

"Найголовніше - не звинувачувати. Фрази на кшталт "ти сам винен" чи "не звертай уваги" тільки посилюють ізоляцію. Дитина має відчути: тебе чують, у тебе вірять, ти не один", - підкреслює психологиня.

Що робити батькам, якщо дитину цькують

• Зберігайте спокій. Агресія чи паніка лише налякають дитину.
• Поговоріть без осуду. Спробуйте з’ясувати, що саме відбувається.
• Зафіксуйте факти. Якщо це кібербулінг - збережіть скриншоти, посилання, повідомлення.
• Повідомте школу. Зверніться до адміністрації чи психолога.
• У разі загрози життю або здоров’ю - звертайтесь у поліцію чи на гарячі лінії: 116 111 (Національна дитяча лінія); 0 800 500 225 (Ла Страда - Україна); 116 000 (Служба підтримки дітей).

"Коли ми реагуємо - ми не просто захищаємо свою дитину. Ми показуємо нашій дитині та іншим людям, що байдужість - не норма", - наголошує Дарина.

Як діяти, якщо ваша дитина - не жертва, а агресор

Багато батьків шоковані, дізнавшись, що саме їхня дитина когось принижує. Але, за словами психологині, агресія не виникає на порожньому місці.

"Дитина, яка кривдить інших, часто сама переживає біль - вдома, у школі, у власній голові. Покарання не допоможе. Важливо зрозуміти причину: чому вона так поводиться, чого насправді потребує", - говорить Аітова.

Тут може допомогти сімейна консультація, де фахівець допомагає вибудувати здорові моделі спілкування й навчити дитину емпатії.

Школа як простір безпеки

Протидія булінгу - це не одноразова кампанія, а системна робота школи, батьків і дітей. Зокрема у "СпівДія Заради Дітей", проєкти якої працюють в десятках громад по всій Україні: у школах, хабах, тимчасових шелтерах, фахівці проводять регулярні заняття з емоційної грамотності, групові ігри на розвиток емпатії та довіри, тренінги для педагогів і батьків тощо.

Станом на зараз ініціатива охоплює 24 команди Харківської області, 15 команд на Сумщині, а також має діючі простори в Києві, Кривому Розі та Запоріжжі.

Детальніше про програму можна дізнатися на сайті.

"Діти дуже точно відчувають, коли їх слухають. Коли у школі є атмосфера довіри, навіть складні теми - насильство, дискримінація, страх - можна обговорювати без сорому. І саме це формує внутрішню безпеку", - каже Аітова.

Повага - це перше, чого варто навчити дитину

Психологиня наголошує: повага - це перше, чого варто навчити дитину. І жоден урок не важливіший за відчуття безпеки, бо "дитина, яка живе у страху, не може вчитися, дружити, рости".

"Насильство починається там, де зникає повага - до себе, до інших, до кордонів. Якщо ми навчимо дітей говорити про емоції, співчувати й приймати різність - булінгу не буде місця", - резюмує Дарина.