Нині багато сіл і міст на Сході та Півдні України, сповнені колись життя і надій, перетворюються на мертві руїни через військову агресію Росії. Але є й такі місця, які спорожніли ще задовго до війни - люди виїжджали через відсутність роботи, техногенні катастрофи або з примусу. Сьогодні руїни цих колись процвітаючих населених пунктів - мовчазні свідки минулого, рештки будівель і вулиць заростають бур'яном і зберігають пам'ять про людей, які колись тут жили. Покинуті села-"привиди" приваблюють дослідників, фотографів і тих, хто хоче дізнатися більше про їхню забуту історію.

Занедбані села України - 7 місць із легендами, красою запустіння та містикою

Найбільше занедбаних селищ і сіл зараз можна зустріти на сході й півночі країни, але є закинуті села і в центральних регіонах, і на західній Україні - їх не проти відвідати любителі пригод і гострих відчуттів та й просто допитливі туристи.

• Поліське, Київська область

Покинуті села Київської області, селища і міста - це дуже часто населені пункти, які занепали і стали пустельними після аварії на Чорнобильській АЕС.

Багато хто знає про мертве містечко Прип'ять, але, крім нього, є ще багато інших сіл. Наприклад, покинуте село під Києвом Копачі, частину будинків у якому було засипано землею і знесено, або Залісся - колись велике і багате село нині стало одним із найатмосферніших місць у зоні відчуження.

Селище Поліське колись було районним центром, але після Чорнобильської аварії опинилося в районі сильного забруднення: за два тижні після катастрофи рівень радіації в повітрі тут перевищив норму в 100 разів, а в ґрунті - у 150. Влада почала проводити масштабну дезактивацію - знімали верхній шар землі, міняли асфальт і будівлі, тягнули нові водопровідні та газові мережі, зводили нові будинки. Тричі були спроби очистити Поліське, але радіаційний фон падав, а потім знову зростав.

Тоді було ухвалено рішення відселити людей, і 1999 року це селище зникло з карти. Зараз на цьому місці, за деякими даними, живуть близько десятка самоселів. В'їзд у селище закритий - його відкривають лише для колишніх жителів у поминальні дні після Великодня.

Місце притягує сюди сталкерів - багато хто називає Поліське молодшим "братом" Прип'яті: там так само тебе не полишає моторошне відчуття, а в будинках досі залишилися книжки, одяг, іграшки, неначе люди пішли звідси зовсім недавно.

• Бучак, Черкаська область

Занедбані села Черкаської області цікаві не менш - частина таких були затоплені під час будівництва Кременчуцького водосховища. Жителів відселяли примусово, під водою опинилося понад 200 сіл і відвідати їх, на жаль, не є можливим. Реінкарнацією одного з таких сіл стало селище-станція Панське прямо на Черкаській дамбі, але його, всупереч усьому, не закинули: у доволі складних умовах там досі живуть люди.

Бучак - це село в Канівському районі на Черкащині, хоча назвати його примарою і вважати повністю занедбаним не можна, бо за останніми даними там живе 15 осіб. Колись воно було популярним і мальовничим місцем для відпочинку - з кришталево чистими джерелами і зеленими луками. Під час будівництва Канівської ГЕС у 60-х роках частина села пішла під воду, а жителі були змушені з'їхати.

Зараз, коли у водосховищі падає рівень води, можна розгледіти руїни затоплених будинків і вулиць. Село приваблює любителів таємничих місць і кінематографістів, наприклад, тут знімали сцени фільмів "Тарас Бульба" і "Вечір на Івана Купала".

• Орбіта, Черкаська область

Селище будували в 1970-х для працівників Чигиринської ГЕС-АЕС: спочатку хотіли будувати гідроелектростанцію, а потім вирішили атомну. Та після аварії на ЧАЕС будівництво заморозили - майже всі, хто встиг заселитися, роз'їхалися. Залишилося кілька напівзруйнованих дев'ятиповерхівок, котельня, реактор і труба-символ.

Більшість будинків зараз стоять порожні й занедбані, але у двох п'ятиповерхівках досі живуть люди, близько 150 осіб - здебільшого це пенсіонери. Радіації тут немає, як і планів з відродження міста, але зате присутній унікальний дух недобудови СРСР і чудові локації для цікавих фото.

• Бірки, Харківська область

Занедбані села Харківської області - це красиві пейзажі, зарослі будинки і повна відсутність людей. Причиною деяких таких "занедбаностей" також стала атомна енергетика, яка, напевно, на щастя, сюди не дійшла. Одне з найвідоміших таких селищ - Атомні Бірки (Борки), яке розташоване поруч із селом Бірки, у Нововодолазькому районі.

У 1980-х у цих місцях хотіли будувати атомну теплоелектроцентраль для Харкова, а навколо неї - селище для атомників. Як і у випадку з містечком Орбіта на Черкащині, аварія на ЧАЕС змінила плани: будівництво заморозили, проєкт закрили. Залишилися пустувати лише два дев'ятиповерхові будинки та фундамент школи, які лякають випадкових гостей і повільно руйнуються.

Однак оповиті легендами Бірки не тільки тому: серед місцевих вони відомі як аномальна зона. Нібито 1873 року тут упав метеорит, унаслідок чого з'явилося озеро з каламутною водою і запахом сірки та м'яти, а також камінням, що світиться червоним. Озеро набуло поганої слави - з тими, хто наближався до цього місця, ставалися нещастя. До аномальної водойми відправляли не одну експедицію, і ті справді з'ясували незвичайну природу каменів, але вивчити цю "аномалію" до кінця не встигли - експедиції згорнули ще до розвалу Союзу.

• Оленівка, Одеська область

На Одещині масового повного вимирання сіл значно менше, ніж у зоні відчуження на Поліссі або Чернігівщині. Є безліч напівзанедбаних хуторів і дач на узбережжі лиманів і колишніх трасах, а якщо говорити про занедбані села, то одне з таких - Оленівка, що в Березівському районі.

Оленівка (або Єленівка) як село зникло з карти 1999-го. Людей почали переселяти звідси через прокладання газопроводу. Місцеві переїхали до найближчих населених пунктів, здебільшого до Ряснополя.

Нині на місці Оленівки залишилися дорога з руїнами старих будинків і старовинний цвинтар, де можна знайти незвичайні надгробки. Також у селі знаходиться досі пам'ятник жителям, які загинули у Другу світову. Крім цього, колись в Оленівці стояв колодязь із лелекою, і він зберігся: тоді його було вирішено перенести на околицю Березівки.

• Буркут, Івано-Франківська область

​​​​​​​​​​​​​​​​​​​​​​​У самому серці Карпат розташоване занедбане село-"привид" Буркут, знамените колись на всю Європу своїм бальнеологічним курортом.

Уперше село згадується в XVII столітті, а назва його походить від гуцульського "буркут", тобто, мінеральна вода. Завдяки цілющим джерелам село Буркут стало популярним серед знаті Австро-Угорщини в ХІХ столітті - сюди приїжджали лікувати хвороби шлунка та шкіри. Відомо, що серед відвідувачів були й Леся Українка, Іван Франко та Ольга Кобилянська.

У XX столітті село почало занепадати внаслідок війни та зміни влади. За радянських часів курорт остаточно втратив популярність і перетворився на занедбаний перевалочний пункт.

Сьогодні в Буркуті збереглося лише кілька будинків, більша частина колишнього курорту зруйнована або занедбана. Мандрівники можуть переночувати в уцілілих садибах і навіть замовити їжу. Природа, історія, колорит Карпат і дика атмосфера робить Буркут особливо привабливим для тих, хто мріє про тишу і відпочинок далеко від цивілізації.

• Мала Бугайка, Сумська область

Колишній хутір відомий нині як "Бугайський трикутник" - це не просто покинуте, а ще й містичне місце.

Лівий кут трикутника - село Холодник, правий - село Бугаївка. Сам хутір зник у 1950-х, його зрівняли з землею, а на його місці зробили зоране поле, посеред якого залишився цвинтар.

За словами очевидців, у Бугайському трикутнику може сповільнюватися або, навпаки, прискорюватися час. Деякі люди розповідають про галюцинації та дивні видіння, що відбуваються в цьому місці. Мешканці, які колись покинули тутешні місця, радять обходити його стороною.

Збої в роботі годинників та електроніки вчені пояснюють потужними магнітними полями, але ніхто так і не може до пуття розповісти про походження таємничих стукотів і стогонів, що їх чують ночами. Також є твердження, що в трикутнику повляються примари.

Джерело: УНІАН