У харківському шпиталі прооперували бійця, який вижив після 36 діб із турнікетом на пораненій нозі. Навіть найдосвідченіші військові хірурги не памʼятають такої цифри: 864 години.

Понад місяць 41-річного Олександра не могли евакуювати з позицій під Вовчанськом. Увесь цей час на його правій нозі був щільно затягнутий турнікет. Зазвичай їх рекомендують накладати не більше ніж на дві години. Але коли інших варіантів немає, коли навколо – запеклі бої, лишається зчепити зуби й сподіватися на диво. І воно сталося, Олександр вижив. Попередній рекорд, який буквально нещодавно зафіксували також у харківському шпиталі, був – 24 доби з турнікетом на руці. "Людина вижила за рахунок правильного менеджменту турнікету. Якщо би турнікет не наклали або зробили би це неправильно, людина би померла. Я думаю, що навченість військовослужбовців зростає. Поступово війська наповнюються людьми, які пройшли базове навчання і розуміють, що і як робити при отримані поранення. Боєць живий, але, на жаль, виконана ампутація тої ділянки кінцівки, яка була з турнікетом. Утім, якщо би цей турнікет зняли, пацієнт би помер…”, –  каже заступник начальника з медичної частини Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Вячеслав Курінний. – “Ми не зустрічали в літературі даних про подібні довготривалі випадки. І, на жаль, зараз це трапляється. Військовослужбовцю, який отримав поранення, іноді дуже складно потрапити з позиції до етапу надання медичної допомоги". Олександра привезли до харківського шпиталю у тяжкому стані: з високою анемією та інтоксикацією через велику крововтрату. "Ми провели передопераційну підготовку: відновлювали об'єм циркулюючої крові та підвищували гемоглобін. Він був доставлений з показниками гемоглобіну 69, це дуже низький гемоглобін, на такому гемоглобіні не рекомендують проводити оперативні втручання. Поміж цим у пацієнта була гіпоальбунемія, це було повʼязано з тим, що він не їв і не пив нормально довгий час. Він розповідав, що нормального прийому їжі він не пам'ятає. Далі ми стабілізували хворого ще під час наркозу. І почали оперативне втручання", – розповідає старша ординаторка відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії Інна Стецюк. Такі ускладнення – це найменше, що могло статися з людиною після 36 діб із турнікетом на пораненій нозі, вважає Дмитро Сітченко, хірург, який оперував бійця. В практиці Дмитра такий випадок – теж уперше. "Такого ми ще не бачили. Уже розпочалась гангрена, відмирання кінцівки з гнійним ускладненням.  Тому у нього були інтоксикація, зневоднення, анемія, гіпоальбумінумія і взагалі він дуже схуд. Але йому дуже пощастило", – каже старший ординатор відділення гнійної хірургії Дмитро Сітченко. Хмельничанина Олександра привезли до шпиталю притомним. Про поранення він розповів: наступив на міну, швидше за все, – пелюстку. "Місяць і шість днів я не міг евакуюватися. А потім погода стала гіршою, дрони замовкли на якийсь час, і мене змогли вивезти. Накладали мені турнікет хлопці, сам я не зміг би. Я все усвідомлював ще з другого дня після поранення, що втрачу ногу. І я вже не зациклювався на цьому. Хотів жити, хотів до родини, до синів. У мене двоє синів. Старшому 12, меншому лише 2 рочки. Це мене і тримало", – поділився уже в післяопераційній палаті Олександр. Попереду у нього – медична евакуація на захід країни й протезування.
Джерело: rbc.ua