Олексій навчався у четвертій школі, згодом здобув професію електрика у восьмому професійно-технічному училищі. Працював, дбав про родину, будував плани на майбутнє. Коли настав час захищати рідну землю, він став до лав оборонців України.

Олексій служив командиром першого механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти у званні молодшого сержанта. Він мріяв повернутися додому, до рідних, і продовжити мирне життя. Та війна обірвала його життєвий шлях.

Відкриття меморіальної дошки — це знак вдячності й пошани воїну, який став на захист своєї країни. Це також нагадування молодому поколінню про земляків, які ціною власного життя виборювали й продовжують виборювати свободу та незалежність України.

Ми зберігатимемо пам’ять про Олексія Мазілова, його мужність і вірність Україні. Наш обов’язок — пам’ятати, якою ціною дається свобода, і шанувати тих, хто віддав за неї найдорожче.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким полеглого Захисника.

Вічна пам’ять і шана Олексію Мазілову.