Аномальне маловоддя: у пониззі Дунаю неподалік Вилкового зафіксували різке підвищення солоності води та нашестя медуз
Протягом серпня фахівці Чорноморського відділу Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії (ІРГЕМО) Держрибагентства фіксують аномальні гідрологічні процеси в пониззі Дунаю неподалік Вилкового Ізмаїльського району. Через сильне маловоддя та спеку морська вода почала активно просуватися вглиб річкового русла, принісши із собою чорноморських медуз, які вже блокують роботу місцевих рибалок. Про це «Бессарабії INFORM» розповів доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач Чорноморського відділу Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії (ІРГЕМО) Павло Сергійович Кутіщев.
За результатами серпневих досліджень української ділянки Дунаю, вчені виявили різку неоднорідність та аномальну мінералізацію водних мас. Показники солоності у різних районах коливаються у широкому діапазоні — від майже прісних 0,47 ‰ у поверхневих шарах до суто морських 12,3 ‰ у придонних горизонтах. Найвища концентрація солі зафіксована у 12-кілометровій зоні Соломонового рукава неподалік Вилкового. Гідрологи пояснюють, що у пониззі річки сформувався так званий «сольовий клин» або припливна призма. Оскільки морська вода через високий вміст солей є значно щільнішою й важчою за прісну, вона затікає під річковий потік і рухається проти течії по самому дну. Через це на поверхні вода може здаватися абсолютно прісною й придатною для використання, тоді як біля дна утворюється справжній морський куточок, а сама виражена вертикальна галінна стратифікація залишається абсолютно непомітною при стандартних вимірюваннях лише поверхневого шару.
Формування подібного сольового клину є природним для зон взаємодії річкових і морських вод, проте цього року його інтенсивність та глибина проникнення є критичними через збіг кількох несприятливих факторів. У багаторічному сезонному циклі після весняного водопілля рівень Дунаю влітку традиційно падає, і в літньо-осінній період річка досягає свого сезонного мінімуму стоку. За таких умов гідравлічний опір річкового потоку суттєво зменшується, послаблюючи природний бар’єр для моря. Додатковим потужним драйвером процесу став тривалий кліматичний пресинг: аномально високі літні температури, інтенсивне випаровування води з дзеркала річки та хронічний дефіцит опадів призвели до глибокого й затяжного маловоддя. Одночасно з цим напрямок і сила вітру, загальний рівень Чорного моря та тривалі згінно-нагінні явища з його північно-західної частини виступили в ролі фізичного поршня, який буквально заштовхує щільні морські води далеко у гирлові рукави Дунаю. Подібні процеси вже реєструвалися в дельті у попередні посушливі роки, що дозволяє розглядати теперішню ситуацію не як випадкову поодиноку аномалію, а як закономірний прояв взаємодії річки та моря в умовах тривалого гідрологічного дефіциту.
Разом із солоною морською водою вглиб річкового русла рушили й типові морські мешканці, які раніше ніколи не заходили так далеко в річку. Під час польових спостережень науковці зафіксували масові скупчення медуз в районі 12-го кілометра Соломонового рукава, а також на 32-му кілометрі самого Дунаю. Оскільки ці желеподібні організми не мають власного потужного механізму для руху проти сильної річкової течії, їхнє перенесення на десятки кілометрів угору річкою стало беззаперечним біологічним індикатором та доказом посилення впливу чорноморських вод саме у придонному шарі.
Для місцевих рибалок ї, які здійснюють промисловий вилов у дельтовій системі, поява прибульців із моря стала загрозою для бізнесу. Медузи масово потрапляють у промислові знаряддя лову та щільно забивають вічка сіткового полотна своїми тілами й слизом. Це призводить до зниження уловистість снастей, оскільки риба бачить таку забиту перешкоду здалеку й просто оминає її. Крім того, величезна вага медуз обважнює сітки, що призводить до розривів дорогого полотна або поломки кріплень. Навіть той улов, який вдається витягти, суттєво втрачає товарний вигляд і якість, адже медузи жалять рибу в пастці. В окремих районах пониззя величезна концентрація медуз у воді взагалі унеможливлює нормальне здійснення промислу, змушуючи рибалок повертатися на берег ні з чим і витрачати години на ручне очищення знарядь.
Окрім прямих збитків для рибальства, солона вода радикально переформатовує всю дельтову екосистему та змінює просторовий розподіл гідробіонтів. Наявність сольового клину змушує типово прісноводні види риб (такі як короп, карась, лящ) залишати свої традиційні місця і зміщуватися вище за течією, уникаючи солоних придонних шарів. Водночас солонуватоводні та морські види (кефалеві, оселедець, бички) отримують екологічну перевагу і просуваються глибше в річкові рукави. Одночасно з цим солона вода пригнічує прісноводний бентос — донні організми, які є основою живлення багатьох риб, що повністю руйнує звичні місця нагулу. Ситуацію ускладнює й те, що придонна солона вода через слабке вертикальне перемішування зазвичай бідніша на кисень, що у поєднанні з токсичними виділеннями медуз створює небезпечні зони замору для донних видів риб.
З огляду на серйозність ситуації, фахівці Чорноморського відділу ІРГЕМО продовжують безперервний комплексний гідрохімічний і гідробіологічний моніторинг української ділянки Дунаю. Отримані вченими результати дадуть можливість детально простежити просторову динаміку сольового клину в реальному часі, чітко встановити критичні межі проникнення чорноморських вод вверх за течією та оцінити їхній сумарний вплив на стан водних біоресурсів і умови роботи промисловиків. Науковці наголошують, що регулярний моніторинг таких процесів набуває особливого, стратегічного значення в умовах сучасних глобальних кліматичних змін та стрімкого збільшення повторюваності маловодних періодів.
