Майже кожне українське місто, позбуваючись символів радянського та російського імперського минулого, стикається з однаковим викликом — чим замінити демонтовану памʼятку. Адже йдеться не лише про порожній постамент, а й про смисловий вакуум у самому серці міського простору. Для Ізмаїла такою точкою перезавантаження стала локація, де понад сім десятиліть височіла бронзова фігура російського полководця Олександра Суворова.

Сьогодні це місце на однойменному колись проспекті (а нині — проспекті Незалежності) містяни іронічно називають «зеленим кубом». Постамент, затягнутий плівкою та обнесений парканом, чекає на нову архітектурну та культурну концепцію. «Бессарабія INFORM» провела опитування серед мешканців міста, щоб дізнатися, яким населення далі бачить цей простір. Відеоролик з вулиць Ізмаїла побачите у кінці тексту. Та радимо не поспішати та спочатку поглибитися в історію питання у нашому матеріалі.

❕ Відео з пропозиціями містян додано наприкінці тексту.

Від «візитівки» до демонтажу: як уходила епоха

Варто зауважити, кінний пам’ятник Суворову – робота одеського скульптора Бориса Едуардса. Він з’явився в Ізмаїлі у серпні 1945 року. Протягом десятиліть радянська, а згодом і проросійська пропаганда просували цей монумент як головний символ і «візитівку» столиці Придунав’я.

Повномасштабне вторгнення рф змусило ізмаїльців переосмислити простір, у якому вони живуть. Монумент неодноразово ставав об’єктом протестів: його обливали червоною фарбою та обвішували побутовою технікою, що було символічним натяком на мародерство сучасної російської армії.

Зрештою, 1 грудня 2022 року, на виконання рішення Ізмаїльської міської ради, комунальники демонтували пам’ятник та перевезли його на відповідальне зберігання на територію місцевого водоканалу — туди ж, де з 2016 року чекає своєї долі демонтований Ленін.

Навесні 2023 року завершилася й реорганізація колишнього музею Суворова, який трансформувався в Ізмаїльський військово-історичний комплекс. Деколонізація відбулася на папері та на практиці, але головне питання залишилося відкритим: що далі?

Значна частина опитаних ізмаїльців висловлює втому від важких мілітарних чи історичних монументів у центрі міста. Люди прагнуть бачити площу живою, екологічною та естетично привабливою.

 «Я хочу бачити на цьому місці гарні декоративні рослини, багато квітів, щось максимально природне», — ділиться думками одна з мешканок міста.

Як відомо, бессарабське літо відоме своєю екстремальною спекою. Саме тому пропозиція встановити на місці колишнього пам’ятника витончений сучасний фонтан звучить дуже раціонально. Вода додасть локації динаміки, освіжить повітря та перетворить колишнє місце імперського культу на затишний простір для сімейного відпочинку.

Оскільки колишній монумент розташований у безпосередній близькості до Свято-Покровського собору, частина містян розглядає цю локацію крізь призму духовності.

Один із цікавих варіантів, озвучених під час опитування, — встановлення пам’ятника Десяти заповідям. Прихильники цієї ідеї зазначають, що Ізмаїл та Бессарабія загалом — це унікальний багатонаціональний край, де в мирі та злагоді живуть представники десятків етносів та різних християнських конфесій (православні, католики, протестанти, старовіри). Оскільки Десять заповідей є фундаментом для кожної з цих груп, такий монумент міг би стати символом міжетнічного миру, толерантності та єдиного морального орієнтиру для всієї громади.

Молоде покоління ізмаїльців дивиться на міське середовище прагматичніше та сучасніше. Центр міста має бути інтерактивним і працювати на розвиток внутрішнього туризму та брендингу громади.

Серед пропозицій — облаштування на місці «зеленого куба» яскравої сучасної фотозони. Концепт передбачає встановлення великого світлодіодного серця та об’ємного напису «I ❤️ Izmail».

Бессарабія завжди була краєм художників, поетів та музикантів. Тож чому б не використати головну площу міста для популяризації локального мистецтва?

Мешканці пропонують залучити до розробки нового арт-об’єкта сучасних місцевих художників, архітекторів або скульпторів.

 «Це має бути робота якогось нашого провідного майстра, наша власна “родзинка”, якою ми заявлятимемо про себе світові», — зазначають опитані.

Нова концептуальна скульптура від локального митця продемонструє, що Ізмаїл має власну культурну ідентичність і більше не потребує запозичених або нав’язаних ззовні маркерів.

Демонтаж Суворова став логічним кроком у поверненні українського Ізмаїла до своїх витоків. Але завішений плівкою куб у центрі проспекту Незалежності не може стояти вічно. Сьогодні ізмаїльці демонструють дивовижну єдність у головному: нова локація має бути про кохання до міста, про красу природи, про духовний мир або сучасне мистецтво. Головне — вона має належати людям, а не імперським міфам.

“БІ” підготувала офіційне звернення до Ізмаїльської міської ради, аби дізнатися про подальшу долю демонтованого памятника Суворову та що влада планує облаштувати на місці так званого “зеленого куба”.

А як вважаєте ви, шановні читачі? Який із запропонованих містянами варіантів найкраще впишеться в інфраструктуру проспекту Незалежності? Чи, можливо, у вас є свій, абсолютно унікальний проєкт? Пишіть ваші думки та пропозиції у коментарях.

Опитування у відео-форматі ви можете переглянути на нашому офіційному Telegram-каналі.

 

Відео- Ксенія Переверзєва