Квітень у нашому ліцеї проходить під знаком турботи про найцінніше — ментальне здоров’я наших учнів. У непростих умовах сьогодення важливо не лише навчати, а й підтримувати дітей, допомагати їм розуміти себе, свої емоції та знаходити внутрішню рівновагу. Особливу увагу приділяємо учням усіх класів, адже саме в цей період формується особистість, самооцінка та вміння взаємодіяти зі світом. Вони сидять на уроках, усміхаються, жартують, але всередині часто приховують тривогу, напругу, страх, іноді самотність. Ми не завжди це бачимо, але це є. Саме тому квітень у нашому ліцеї став не просто місяцем заходів — він став місяцем уважності до дитячих сердець.

З учнями 5–11 класів ми говорили про те, про що зазвичай мовчать: «Мені страшно», «Я не справляюсь», «Мене ніхто не розуміє». І відбулося важливе — діти почали говорити. Під час тренінгів «Мої емоції» та «Де взяти сили» народжувалася довіра: без оцінок, без критики, у безпечному просторі, де кожен міг бути почутим. Велику роль у цьому відіграли ігрові методи, адже іноді підліток не скаже прямо, але покаже через гру. Під час вправи «Емоційний барометр» учні вчилися чесно визначати свій стан, а в «Тривожній валізі» складали не речі, а власні переживання та способи їх подолання. У такі моменти в класі ставало тихіше, бо кожен розумів: він не один.

Особливе місце зайняли відеолекторії, під час яких учні не просто переглядали матеріали, а проживали їх. Після перегляду звучали щирі зізнання: «Це про мене», «Я теж так відчуваю», «Я думав, що тільки я один». Саме тоді відбувається найважливіше — дитина перестає залишатися сам на сам зі своїми переживаннями. Під час годин спілкування ми не читали нотацій, а вели відкритий діалог про дружбу, підтримку, булінг та складні життєві ситуації. І коли дитина каже: «Я тепер знаю, що робити, якщо комусь погано», — це вже не просто слова, це реальні зміни.

Не менш важливими стали арт-терапевтичні практики, адже не всі можуть висловити свої емоції словами, але можуть передати їх через творчість. У малюнках «Мій настрій» з’являлися і темні хмари, і дощ, але поруч — сонце, яке пробивається крізь них. Це символ того, що навіть у складному стані діти шукають світло. У межах ініціатив «День турботи про себе» та «Тиждень гарного настрою» учні вчилися простому, але важливому: відпочивати без почуття провини, підтримувати одне одного та помічати хороше у повсякденні. Здавалося б, це дрібниці, але саме з них починається внутрішня стійкість.

Сьогодні дитині недостатньо лише знати формули й правила — їй необхідно вміти витримувати емоції, не ламатися під тиском, вірити в себе навіть тоді, коли важко. І якщо ліцей стає місцем, де цьому можна навчитися, значить, ми рухаємося у правильному напрямку. Квітень показав: дітям не завжди потрібні ідеальні слова, їм потрібні дорослі, які чують, помічають і не проходять повз. І якщо хоча б одна дитина після цих зустрічей відчула: «Я не один» — значить, усе це було недарма.

Джерело: Ізмаїльський ліцей 1 з гімназією Ізмаїльського району Одеської області