Нагадаю, що з 1856 р. (фактично з 03.1857 р.) до 1878 р. Південна Бессарабія, в т. ч. Ізмаїл, була включена до складу Князівства Молдова, потім – Об'єднаних князівств Валахії та Молдови, а після – Королівства Румунія. У ті роки в системі загальної освіти, включаючи церковну, відбулися істотні трансформації.

Архімандрит Феоктист Скрибан з благословення митрополита Софронія Міклеску заснував повітові церковні школи: у вересні 1857 р. в Ізмаїлі і у вересні 1858 р. в Кагулі. Обидві фінансувалися на гроші Ізмаїльської консисторії.

Кагульська – з 1860 р. стане громадянською школою, а Ізмаїльська після ухвалення «Закону про загальнообов'язкову освіту» (листопад 1864 р.) – духовною семінарією. Відповідно до закону, суттєві зміни відбулися й у системі церковного навчання. Передбачалося заснування двох типів семінарій: єпархіальних із чотирирічним терміном навчання та загальноцерковних із семирічної програмою. Поруч із богословськими дисциплінами у них викладалися й загальноосвітні предмети. Випускники першого типу семінарій надалі могли стати сільськими священнослужителями чи вчителями початкових класів. Випускники вищих (семирічних) семінарій обіймали високі посади у міських парафіях.

Ізмаїльська семінарія була чотирирічною. До неї могли вступити особи, які закінчили повний курс міських училищ. Навчальний персонал у семінарії складався з ректора та семи вчителів. Тут викладалися такі предмети: догматичне, пастирське та моральне богослужіння; православне сповідання Петра Могили, загальна церковна та біблійна історія, латинська та румунська мови, природознавство, математика, креслення та церковний спів. Загальна кількість слухачів сягала 200 осіб. За бажанням випускники Ізмаїльської семінарії могли продовжити навчання у семирічній Яській семінарії. У 1878 р. ізмаїльський навчальний заклад було переведено в м. Галац.

Це цікаво

Учень Сава Боур, син священика Йоана із с. Бабеле (нині с. Озерне), закінчив Ізмаїльську семінарію у 1868 р., потім – Центральну сокольську семінарію та отримав пост професора в Ізмаїльській семінарії. У 1874 р. – стипендію Російської держави в 200 руб. для продовження освіти у Теологічній академії у Києві.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв