Підриємства «Факел» та «Діана-М» входять до числа найбільших виробників овочів Одеської області. Компанії належать сім’ї Цхадая. Про тонкощі овочевого бізнесу, співпрацю з рітейлом, джерела фінансування та нові інвестиційні плани у репортажі з підприємств пише Latifundist, передає видання «Південь сьогодні».

«В овочевому бізнесі не можна робити ставку на одну культуру», –  переконаний власник підприємства «Факел» Мурат Цхадая.

Тож на площі у майже 1 тис. га тут вирощують увесь «борщовий набір», а також огірки, томати, пекінську капусту, перець і баклажани. Мають власні овочесховища, холодильники та цех соління. Продукція постачається до найбільших торговельних мереж країни, зокрема АТБ, Сільпо, Фори тощо. 

Монокультура в овочівництві – шлях у нікуди

«Факел» і «Діана-М», як вже зазначено, сімейний бізнес.

«Його почав мій батько ще у 1998 році. Тож я ще змалечку долучався до виробничих процесів», – згадує Мурат Цхадая.

Ставку відразу зробили на овочі і сьогодні збирають 45–50 тис. т продукції на рік.

Овочами тут засаджено близько 900 га (загальний зембанк 1,2 тис. га), з яких 230 га в цьому році відведено під цибулю і 250 га під картоплю. Їх, а також моркву, буряк та пекінську капусту постачають у свіжому вигляді до торговельних мереж. А білокачанна капуста, перець, баклажани, огірки й помідори йдуть переважно на переробку – з них роблять соління під брендом «Діана-М».

Чому таке різноманіття овочів? Мурат Цхадая пояснює, що у овочівництві монокультура – це шлях у нікуди:

 «Якщо маєш широкий асортимент, одна-дві позиції можуть вистрілити в ціні, а інші просісти. Це дозволяє втриматися в сезон. Бо якщо засіяти, скажімо, всю площу картоплею, а ціна впаде до 4 грн/кг, то наступного року вже не повернешся на той самий рівень».

Журналісти потрапили на збір цибулі. Врожайність цього року складає 90-100 т/га. На полі працюють два трактори New Holland із підбирачами Amac. За зміну з поля збирають близько 200 т врожаю. 

Механізоване збирання цибулі тут практикують уже кілька років. Оскільки знайти людей на польові роботи дедалі складніше, поступово хочуть перейти на механізоване збирання всіх овочів. У техпарку техніка брендів New Holland, МТЗ та John Deere. Тільки цього року придбали п’ять нових тракторів New Holland за допомогою фіансування від ПУМБ.

Зрошення як питання виживання

Вдалині бачимо поливну систему «Фрегат». Директор жартує, що ще десять років і по полях Одещини можна буде їздити на верблюдах. За його словами, зернові культури в регіоні поступово втрачають економічну привабливість, і вирощувати їх стане рентабельно лише за умов зрошення. Цей сезон виявився особливо складним для соняшнику. Якщо озимі пшениця й ячмінь завдяки волозі показали непоганий результат, то соняшник у більшості фермерів не окупив себе.

У «Факелі» та «Діані-М» також сіють озимі пшеницю, ячмінь і соняшник, адже для сівозміни найкраще, коли після зернових ідуть овочі. Наприклад, цього року на одному з полів висіяли озимий ячмінь, щоб наступного посадити там картоплю.

Овочі тут вирощують на поливі. В цьому сезоні вперше використовували дощувальне зрошення на двох полях картоплі. Результатом залишилися задоволені, тож в планах придбання ще одної дощувальної машини.

Вода суттєво тисне на собівартість вирощування овочів, зізнається Мурат. Для порівняння, якщо у травні 1 куб. м води коштував 13–14 грн, у червні вже 16–17 грн, а в серпні ціна підскочила до 24 грн. Вересень обіцяє бути трохи дешевшим, та витрати все одно залишаються колосальними:

 «Якщо порівняти з минулими роками, коли 1 куб. м коштував 10 грн, то тепер ціна зросла у 2,5 раза. Втриматися на зрошенні в нинішніх умовах дуже складно. Плюс посуха змушує поливати вдвічі більше. У нас були піки температури вдень до +45 °С, а вночі до +35. За таких умов рослина буквально закривається в собі і не сприймає живлення. Наприклад, помідор не сприймає кальцій, бо він засвоюється до температур +28°С, а в нас вночі було +35°С. Тому цьогоріч із помідорами великі проблеми не лише у нас, а й по всьому регіону».

Загалом витрати на 1 га овочів можна порівняти з витратами на 10–15 га зернових. І це ще без урахування зрошення.

Капуста – далеко не найулюбленіша культура агрономів

Потрапляємо в цех, де овочі з поля сортують і фасують для відправки у торговельні мережі або ж на переробку.

Спочатку овочі надходять у приймальний бункер, де відділяються земля, лушпиння та бадилля. Далі продукція рухається транспортувальною стрічкою до інспекційного столу, де працівники відбирають гнилі чи пошкоджені плоди. Після цього овочі калібрують за розміром і відправляють на пакування. Відсоток браку мінімальний – 2–3%. Некондиційну продукцію не викидають. Моркву, наприклад, віддають виробникам моркви по-корейськи або передають у зоопарк. 

«Хто просить, тому й віддаємо», – каже Мурат Цхадая.

В іншому цеху нам показали, як фасують пекінську капусту для торговельних мереж. За словами директора, ця культура є однією з найскладніших у вирощуванні. Її «любить» трипс, а ще вона схильна до бактеріозу, через що може вигнивати стрижень. Поки не зріжеш, не дізнаєшся, що всередині є гниль. Розрізаємо капустину для перевірки. Ідеально чиста.

 «Ми вирощуємо пекінську капусту вже понад 10 років і знайшли підхід до отримання найвищої якості. За правильного зберігання вона може лежати 3–4 місяці, хоча це й не такий довгий строк, як, наприклад, для цибулі чи картоплі. Але без зберігання на ринку не обійтися. Якщо виростити менше й продати все за місяць, то наступні три місяці полиці займуть інші виробники.

Загалом ринок пекінської капусти в Україні невеликий через складність вирощування. Десь схожа ситуація і з білокачанною. Через посуху, трипсам ніде харчуватися і вони масово летять на поля з капустою. Тому, щоб отримати чисту продукцію, потрібно комплексно підбирати схему обробок, інакше трипс швидко з’являється всередині качанів», – пояснює директор.

На запитання, які овочі агрономи люблять найменше, Мурат усміхається й каже, що, ймовірно, білокачанну та пекінську капусту, бо на них найбільше приходиться обробок. Але особисто він найменше любить цвітну капусту. Пробували її вирощувати на невеликих площах (близько 45 га), але вона погано продавалася. Тож після кількох років експериментів від цієї культури відмовилися.

Інвестиції у сховища й холодильники

«Хочеш бути великим виробником із продукцією, яка користується попитом – без зберігання й холодильного обладнання не обійтися», – продовжує екскурсію виробництвом Мурат Цхадая.

Нині загальні потужності зберігання овочів «Факел» і «Діана-М» становлять 21 тис. т, з яких 7 тис. т холодильні. Невдовзі запустять ще один холодильник на 7 тис. т із обладнанням компанії Tolsma. У планах розширення холодильного зберігання до 21 тис. т і більше.

Звичайні склади підходять для зберігання моркви чи цибулі лише в прохолодний період, говорить Мурат Цхадая. У таких умовах овочі можуть пролежати місяць-півтора. Але якщо потрібно зберегти їх до січня, лютого чи навіть березня, без сучасного холодильного обладнання не обійтися. Сьогодні багато фермерів, які вирощують овочі, не мають сховищ чи холодильників, тому змушені продавати продукцію одразу. Це призводить до перенасичення ринку й падіння цін. На Одещині тих, хто може покласти овочі на зберігання, небагато. Серед них «Факел» і ще кілька підприємств із відносно невеликими холодильними потужностями.

 «Фермери, які не мають сховищ, продають овочі просто з поля й самі ж обвалюють ринок. Та коли вони вибувають із ринку, саме ти маєш забезпечувати країну овочами. Ми ще не доросли до масштабів, щоб покривати всю Україну, але вже закриваємо кілька областей значними обсягами».

Та й для торговельних мереж важливо мати стабільного постачальника не лише влітку, коли овочів вдосталь, а й узимку.

«Якщо працюєш із ними цілий рік – ти надійний партнер. Якщо ж виходиш на ринок ситуативно, розраховувати на щось більше, ніж разовий збут, не варто», – каже Мурат Цхадая.

До того ж кожна культура має свої вимоги, наприклад, морква потребує певного рівня вологості, а цибуля інтенсивного обдуву. Саме це забезпечують сучасні холодильники. Влітку холодильники додатково виконують роль перевалочних складів перед відправкою в магазини, аби овочі не зіпсувалися при спеці +35–40 °С. 

Мурат показує один з таких холодильників. Спочатку овочі тут охолоджуються, далі потрапляють на калібрувальну й фасувальну лінії, а вже потім завантажуються у машину з дотриманням певної температури. До прикладу, цибулю з температурою +25 °С торгові мережі просто не приймуть. Товар має мати +4–6 °С.

За різними оцінками, овочесховищами забезпечено до 10% потреб України. Чому так мало? Одна з причин – високий поріг входу. Будівництво сховища на 1 тис. т коштує близько $1 млн, розповідав нам в інтервʼю керівник «Органік-Д» Вадим Кричковський. Мурат Цхадая підтверджує цю цифру, але зауважує, що на це впливає низка факторів. 

Овочівники теж можуть бути надійними позичальниками для банків

«Факел» і «Діана-М» останні сім років активно інвестують у свій розвиток. Будівництво нового складу з холодильним обладнанням профінансував банк ПУМБ.

 «Завдяки їх підтримці те, що ми могли б розтягнути на 2–3 роки власним коштом, вдалося реалізувати за один рік».

Фінансовий директор «Факел» і «Діана-М» Юрій Попко додає, що співпраця з ПУМБ почалася у березні 2024 року. Пригадує, як після першого знайомства представники банку сказали, що ще приємно здивують.

 «По суті, так воно і вийшло. Спершу ми навіть не повірили, що рішення можна отримати так швидко. Подали мінімальний пакет документів, і вже за тиждень банк зателефонував із пропозицією кредиту. Це якраз була посівна, коли бізнес несе найбільші витрати. Для порівняння, у інших банках, з якими мали досвід роботи, на ухвалення рішення могло піти кілька місяців. А тут – два тижні, і ми отримали обігові кошти під 13% річних».

Так розпочалася співпраця й по інших напрямках. Окрім обігового фінансування, за підтримки ПУМБ оновили сільгосптехніку та почали збільшувати обсяги зберігання.

У свою чергу Інга Русінська, менеджерка банку ПУМБ зізнається, що для банку цей клієнт став першим великим кейсом у сегменті овочівництва. Тому на початку співпраці було певне хвилювання. Проте підприємства змогли довести банку стабільність та надійність свого бізнесу.

 «Із зерновими все простіше, витрати зрозумілі, ціна реалізації більш-менш прогнозована. А з овочами складніше. Аргументом стала наявність переробки та прозора фінансова звітність. Ми переконалися, що бізнес реальний і перспективний. Я особисто приїжджала сюди неодноразово, три чи чотири рази протягом цього часу, щоб упевнитися в цьому».

Розпочинали з кредиту 8 млн грн на поповнення обігового капіталу, згодом портфель зріс майже в п’ять  разів. З них більшу частину спрямували на обігові кошти, а третину – на інвестиційні проекти: придбання тракторів та морозильних систем. 

Переробка овочів

Рухаємось на виробництво, а точніше в цех квашіння. Тут виготовляють солоні огірки, помідори, салати з капусти та баклажанів, які ви бачите на полицях Сільпо, Фори чи Таврії – трьох основних мереж, що закуповують найбільші обсяги солінь бренду «Діана-М». Цього року у лінійку планують додати супер-міні черрі та моркву по-корейськи.

Річний обсяг виробництва становить близько 1,5 тис. т. Усі процеси виробництва, включно з рецептурою, контролює Лілія Миколаївна – мама Мурата, що тільки підкреслює сімейний характер бізнесу.

Минулого року закупили гастроємності для магазинів Сільпо в Києві та Одесі, створивши своєрідні «острівці» для демонстрації своєї продукції. Тепер соління «Діана-М» представлені окремо на видимих місцях у торгових мережах, що підкреслює бренд і полегшує покупцям вибір.

 Цього року запустили нову лінію з упаковки лотків із газифікацією та вакуумом для вітрин магазинів. Лінія працює так: надходить лоток з готовою продукцією, в нього додається розсіл, після чого лотки упаковуються плівкою з торговою маркою, газуються або вакуумуються, ставиться штрихкод – все, продукція готова до відправки. Після фасування соління зберігаються у невеликих холодильниках, з яких машини забирають їх безпосередньо на магазини.

Основні обсяги зберігають у холодильнику на 3,5 тис. т. Спускаємося туди ліфтом. Перед нами великі бочки з соліннями. Звідси продукцію невеликими партіями піднімають нагору на фасування. Тут же відбувається і процес соління, для цього в камерах підтримуються необхідні температурні умови. Доволі прохолодно. Температура в приміщенні сягає всього +1…+2 °C, попереджає Мурат Цхадая.

У камері, де ми перебуваємо, зберігається близько 1250 т продукції, зокрема зелені й червоні помідори, дрібні огірки-корнішони та великі огірки, популярні серед виробників бургерів. Цей сорт відрізняється тим, що ріжеться акуратно й не має великих насінин. Таких огірків солять небагато – близько 5 т на всю зиму, і їх відразу забирають одеські бургерні.

До речі, для квашеної капусти тут теж використовують спеціальний сорт «Вестрі». Він рівномірно біліє та має солодкуватий смак, який добре відчувається у готовому продукті.

Відкриваємо бочку й пробуємо огірок — хрумкий. 

«Саме такий, як я вам і обіцяв», – посміхається Мурат.

На відміну від багатьох виробників, тут не додають спеціальні хімічні суміші. Вони хоч і дозволені, але «з’їдають» до 70% смаку й роблять огірок менш хрумким. Їх застосовують для подовження терміну зберігання, а в «Діані М» дотримуються «дідівського» натурального методу.

Соління зберігають свою якість місяць. Якщо за цей період їх не продають, товар повертають назад.

Горизонти розвитку

«Наступного разу приїдете –  покажемо, що ще нового придумали», – вже на прощання каже Мурат Цхадая.

І додає, що у планах на найближче майбутнє зробити фасування не лише у великі сітки по 20 кг, а й у дрібніші по 1–5 кг. Крім того, торгові мережі активно запитують митий продукт, тому планують поставити мийну лінію для картоплі та моркви. Мають на меті поставляти щонайменше 40–50 т митої продукції на день. Наступний крок – виробництво бебі-моркви.

У свою чергу Юрій Попко зазначає, що підприємства постійно на заявку з торговими мережами і добре розуміють їх потреби.

 «Рітейл завжди йде нам назустріч, допомагає. Ми постійно консультуємося з мережами, розуміємо їхні потреби: які обсяги потрібні, які позиції важливі у той чи інший період року. Це вже роками напрацьована співпраця, наприклад, із «Сільпо» ми працюємо 19 років, а з «Таврією В» – понад 20».

Також продовжать оновлювати техніку, розширювати потужності зі зберігання. Бачать можливість додати ще 200 га під овочі.

 «Так, а коли ж перестанемо бачити єгипетську картоплю на полицях?» – запитуємо. 

«Коли матиму хоча б 10 тис. га на поливі та 300 тис. т зберігання», – усміхається Мурат Цхадая.

Хоча певний імпорт усе одно буде через різницю у цінах.

 «Ціна на ринку коливається саме тому, що в одні роки картоплю активно завозять, як минулого року, наприклад, з Польщі, а в інші – усі сіють й утворюється профіцит. Цього року, наприклад, надлишок і в Україні, і в Польщі, тому картопля тримається по 8–9 грн. Думаю, ця ціна і далі залишатиметься. А вже наступного року ніхто не поспішатиме її садити. Тому важливо не бігти за однією культурою, а тримати асортимент, холодильники, ринки збуту й ні в якому разі не зупинятися. Бо потім важко повертатися в ринок».

Юрій Попко теж погоджується, що треба завжди тримати руку на пульсі – моніторити і внутрішній, і зовнішній ринок, підтримувати контакти з контрагентами й максимально розвивати цей напрям.

«Який овоч «вистрелить» цього року в ціні? Поки не завершиться збір урожаю, сказати важко», – підсумовує він.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»