З 19 по 25 травня в Україні проходить Національний тиждень безбар’єрності. Але це не просто дата в календарі. Це нагадування, що безбар’єрність — не про когось, це про кожного з нас.

Навіщо говорити про безбар’єрність?

Кожен хоча б раз у житті стикався з бар’єром — фізичним, емоційним, інформаційним. Сходи без пандуса, сайт без доступу для людей із порушенням зору, роботодавець, який не бачить потенціалу через вік або стан здоров’я. Ми звикаємо миритися. Але чи варто?

Безбар’єрність — це не про «пільги», а про справедливість.

Маленькі зміни — великі наслідки

Лавка біля під’їзду для старенької бабусі — вже безбар’єрність.

Пояснення складного — вже безбар’єрність.

Онлайн-форма з можливістю озвучення — теж вона.

Нам не потрібно бути міністрами чи архітекторами, щоби будувати доступне середовище. Іноді достатньо уваги й доброзичливості, щоби зняти бар’єр, який роками відділяв людину від гідного життя.

Зміни починаються в голові

Часто бар’єри — у ставленні: «Це не моя проблема», «Та він просто лінивий», «Хай адаптується». Та коли бар’єр торкнеться нас чи близьких — усе змінюється.

Суть Тижня безбар’єрності — переосмислити норму. Визнати різноманіття людського досвіду. І не соромитись просити, підтримувати, змінювати.

Джерело: Ізмаїльська районна державна адміністрація