Грудень у родині Гоменюків з міста Ізмаїл раніше завжди був святковим місяцем, 9 числа свій День народження відзначав чоловік, батько, дідусь Сергій Вікторович. У 2022 році на зміну радості прийшла скорбота. Під час виконання бойового завдання майор зазнав важких поранень, він помер за день до свого ювілею. Історією ветерана-прикордонника, наставника, хороброго воїна з Бессарабія.UA поділилася його дружина Світлана Гоменюк.

Життю та службі віддавався на повну

Сергій Вікторович народився у селі Рибальське Охтирського району Сумської області 9 грудня 1962 року, зростав у багатодітній родині. У 18 років потрапив на строкову прикордонну службу у місто Ізмаїл. 

У 1983 році зустрів кохання свого життя. Сергій орендував квартиру у районі, де жила Світлана. Зачарований красою молодої дівчини, він зрозумів, що це саме та, з якою він хоче провести життя. 

“Перша зустріч наша була цікавою. Коли на зупинці я виходила з автобуса, Сергій подав мені руку та простягнув квіти, промовивши “Це Вам”. Ось так і закрутилося”, – згадує Світлана.

Через рік у вересні 1984 року пара вирішила йти однією стежкою по життю та одружилася. Світлана завжди знала, що може покластися на чоловіка, він був оптимістичним, цілеспрямованим, прагнув до розвитку.

У подружжя Гоменюк народилося двоє синів Роман та Юрій. У їх вихованні Сергій дотримувався важливих принципів та показував власним прикладом, яким має бути чоловік. Він розмовляв із дітьми, ділився досвідом. 

Прикордонник працював в Ізмаїльському прикордонному загоні, тривалий час обіймав посаду відповідно до звання прапорщика. У вільний від  роботи час Сергій полюбляв їздити на риболовлю, захоплювався полюванням.

“Чоловік був життєрадісним, йому все подобалось, він з легкістю до всього відносився. Пробував щось ремонтувати, робити своїми руками, навчався”, – ділиться дружина захисника.

До Сергія Вікторовича тягнулися люди, з ним було легко спілкуватися як у побутовому житті, так і в роботі. Прикордонна служба була для нього одним з сенсів життя, якому він віддавався на повну. Чоловік досяг високих професійних результатів, навіть екстерном здобув вищу освіту та отримав звання майора.

“Це його стихія, сфера діяльності повністю відповідала характеру. За що б він не взявся, робив досконало. Віддача була на всі тисячу відсотків”, – ділиться дружина офіцера.

Досвід як скарб

У 45 років Сергій Вікторович вийшов на пенсію, але без діла всидіти не міг.

Був одним з членів ради ветеранів прикордонників. У 2014 році закінчив заочне відділення Ізмаїльського сільськогосподарського технікуму, отримав диплом з відзнакою за спеціальністю “технік-механік”. Працював на судноремонтному підприємстві у місті Ізмаїл, а потім у КП “Комунальник”. 

Його організаторські здібності, комунікабельність та вміння об’єднувати людей, що неодноразово доводили свою ефективність, стали йому й тут в нагоді. Він успішно керував різноманітними будівельними проєктами в місті.

Однак у перший день повномасштабного вторгнення вирішив повернутися на службу. Він розумів, що має досвід, який буде корисний у воєнний час.

Сергій Вікторович став командиром третьої стрілецької роти 68 окремого стрілецького батальйону. Майор Гоменюк на чолі свого підрозділу проходив військову службу у лавах ЗСУ спочатку на території Одещини, а згодом потрапив у найгарячіші точки Херсонської області.

 

“Він ніколи не боявся, казав, що бійців не залишить, що його досвід потрібен на передових позиціях. Не погоджувався залишатися на службі в Ізмаїлі”, – розповідає дружина.

Вмовляння не давали результатів, майор Гоменюк мав чітку позицію. Лише коли його вік мав досягнути 60 років, наважився повернутися додому.

 

“Чоловік з такою легкістю, гарним настроєм казав, що ось поїде на останнє завдання, а потім приїде до нас. Він був упевнений у тому, що все буде добре. Планував пригостити хлопців з нагоди демобілізації, а потім вже вдома з рідними зібратися на ювілеї, але доля розпорядилася жорстоко”, – ділиться Світлана Гоменюк.

6 грудня вона востаннє чула чоловіка, майор Гоменюк мав їхати на останнє бойове завдання. І хоча за два дні у нього планувався від’їзд додому, чоловік ні на мить не замислювався, що може відмовитись допомогти своїм бійцям. Дружину Сергій попередив, що може не бути на зв’язку, та й вона не передчувала нічого поганого.

“Там у них своя атмосфера, навіть коли чоловік знаходився вдома, думками був із хлопцями. Та й востаннє сказав, що не залишить їх. Сергій взагалі не планував зупинятися, говорив, що буде волонтерити, допомагати бійцям, бо знає ситуацію зсередини”, – каже Світлана.

Вірний Україні

7 грудня майор Сергій Гоменюк разом з трьома побратимами вибув на бойове завдання. На жаль, автомобіль, в якому вони пересувались, наїхав на так званий мінний шлагбаум, де здетонували дві протитанкові міни. Офіцер отримав важкі поранення внаслідок підриву біля населеного пункту Зелений гай Херсонської області.

Захиснику надали першу медичну допомогу та евакуювали до Криворізької міської лікарні. Попри усі старання медиків наступного дня командира стрілецької роти не стало.

Про загибель коханого Світлана дізналась 9 грудня у день його народження…

З точною датою смерті вийшла плутанина, дійсно спочатку були відомості, що військовослужбовець помер у свій ювілей, однак згодом за документами виявилося, що це не так, він пішов у засвіти за день до нього.

“Важко і досі це усвідомити, здається на дворі відкриється калитка та він зайде. Сергій зробив у житті багато добрих справ та його загибель велика втрата для родини, всіх, хто його знав”, – ділиться жінка.

 

За лічені хвилини життя родини Гоменюк обернулося, Сергій Вікторович не зміг повернутися додому, щоб обійняти дружину, синів, онуків, яких дуже любив.

На превеликий жаль, він повернувся до міста Ізмаїл на щиті, так і не дочекавшись важливої для офіцера перемоги.

За значні досягнення у військовій службі за життя майор Сергій Вікторович Гоменюк був нагороджений медалями “Захисник Вітчизни”, “95 років на охороні державного кордону”, “Ветеран служби”, “За бездоганну службу” III ступеня, “За мужність в охороні державного кордону України”, “Державна прикордонна служба XX років”, “Ветеран військової служби ДПСУ”, “15 років сумлінної служби”, почесною відзнакою Південного регіонального управління ДПС України.

Відзначений нагрудними знаками “Відмінний прикордонник” I ступеня, “Відмінний прикордонник. Прикордонні війська України” I ступеня, до 60, 65, 70-річчя Ізмаїльського прикордонного загону. 

За мужність та героїзм нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.

Про його добрі вчинки пам’ятають рідні, друзі, про професійність та чуйність – колеги, побратими. 

Ім’я Гоменюка Сергія Вікторовича вкарбоване в історію країни, за яку він боровся до останнього подиху.

Вічна шана захиснику та низький уклін. 

Слава Україні! Героям слава!

Фото з архіву родини Гоменюк

Джерело: Бессарабія.UA