Щотижня з Ізмаїла виїжджає жовтий мікроавтобус. Він везе вантаж нашим захисникам. Водієм автобусу є Олег Яровий із позивним Батя. Коли він приєднався до ветерано-волонтерського руху «Шалений вулик», команда змогла втілити в життя проєкт «Маршрутка на нулі» та доставляти волонтерську допомогу на фронт. Про роботу волонтерського руху дізнавалася журналістка видання “Махала”.

 «Батя вже своє відвоював, але не зупиняється, бо знає, як важливо, щоб хлопці отримували допомогу з тилу», – каже військова Наталія Мостовенко, позивний Біла, одна з волонтерок «Шаленого вулика».

Спочатку працювали в Ізмаїлі та районі, а зараз з нами вся Україна

 Ветерано-волонтерський рух «Шалений вулик» працює з початку повномасштабного вторгнення. У команді – військові, волонтери, громадські діячі. Починали з малих зборів, а згодом взялися за придбання дронів,  ребів, машин. Головне, щоб кожна допомога доставлялася вчасно.

 

 «Ми перемикнулися на різні напрямки та почали забезпечувати Суми, Донбас, де військові потребують більшої уваги. Працюємо за кількома напрямками: постачання транспорту, медикаментів і продовольства»,- розповів полковник Анатолій Шамрай.

 Окрім матеріальної допомоги, волонтери допомагають ветеранам, які повернулися з фронту, оформляти документи, родинам загиблих отримувати виплати, у школах розповідають про війну, волонтерство і проводять патріотичне виховання молоді.

 «Ми працюємо над вирішенням нагальних проблем, які виникають у військових і їхніх родин. Допомагаємо пройти ВЛК військовим, яким складно пересуватися. Минулого року започаткували і будемо  продовжувати коробочки тепла. Зараз самий великий, самий нагальний проєкт – це маршрутка на нулі», – додає Катерина Ізмайлова, одна з координаторок руху.

У «Шаленому вулику» Катерину називають бджілкою дальнього польоту після поїздки до Херсону. Тоді з Ігорем Скоробрехою супроводжували машину з волонтерською допомогою.

 «Мене найбільше здивувало тоді, що у Чорнобаївці люди почали відбудовувати. Ми їх запитували, а навіщо ви ставите вікна, робите нові дахи, тут ще літає? Мешканці нам відповідали, що тут будуть жити. Розумієте! Люди не хочуть з України виїжджати, бо вірять, що країна переможе”, – згадує Катерина.

 Катерина відзначає, що з початку війни було більше людей, які допомагали, а тепер залишилось відсотків 30. Усі заморились, заробляють гроші. Хлопцям на передовій дуже важко. 

 «Маршрутка на нулі» – шлях крізь небезпеку

 Олег Яровий, ветеран і водій «Маршрутки на нулі», регулярно їздить у найгарячіші точки фронту. Спочатку був один напрямок. Зараз чотири. У поїздку з собою завжди бере каску і бронежилет. Їде у військовій формі, бо нещодавно був на передовій, як штурмовик.

 «Я кожного дня працюю тут водієм, а в суботу виїжджаю. Тут мирна сторона. Усі думки мої там, Їду туди, переживаю, щоб доїхати та побачити хлопців, довезти все, що потрібне. Кілометр до передової, вже видно – війна. Там вибухи. Все одно їду. Пацанам треба допомагати.

Їздили ми якось в Курахово до хірурга у травмпункт. Зустріли тільки дві військові машини, тому що там більше ніхто не їздить. Приїхали до медичного пункту. А у них, чесно кажучи, харчів не було. Один з військових заплакав. Це потрібно бачить. Вони були в підвалі. Там запах крові. Туди привозять пацанів. Медики надають першу допомогу. Роздягають, розрізають одежу на поранених, миють. Роблять все що потрібне. Ліками забезпечені, а їсти не було нічого. Там готовлять казан кашки і все, а що таке для раненого, зневодненого та каша. Коли я звільнився з Покровську – все було ціле. З кожним разом туди приїжджаю – все більше розбитих домівок, доріг, але люди ще живуть. Кафе, де зупинявся, через тиждень стало вирвою. Біля кафе згоріли військові автівки»,  – розповідає  водій «Маршрутки на нулі».  

Зізнається, що не скільки за себе переживає, а більше за свого мікроавтобуса та за тих, хто їде з ним. З собою у машині завжди Біблія: і тоді, коли  воював, і зараз. У яких колотнечах він не був, молитва допомагає.

Щоб зменшити ризики для водія, зараз збирають кошти на радіоелектронну боротьбу (РЕБ), яка допоможе уникнути небезпеки.

 Основа руху – люди

Офіційний волонтер ветерано-волонтерського руху «Шаленого вулику» Ганна Іванина. Вона розповідає, що донати, які приходять на волонтерську картку, різні. Донатять люди зі своєї пенсії, підприємці з різним статком, організації. Кошти надсилають люди з-за кордону. Хтось привозить бідон меду і таким чином наших військових забезпечують у зимовий період напоєм – мед з лимоном. 

 

Наталія Єршова, яка отримала від бджілок позивний «Директорка», відповідає за документацію, бо за всі кошти потрібно звітувати. Нова пошта ветерано-волонтерському руху безкоштовно надає промо-коди, завдяки чому волонтери формують посилки та відправляють.

 У волонтерському вулику кожен відповідає за свій напрямок роботи. А за потребою збираються разом та солять сало, варять варення, роблять випічку і багато чого іншого, щоб відправити на передову.

 «Коли приїжджаєш до побратимів, бачиш по обличчях, що втомлені морально і фізично, але ніхто не говорить, що більше не можуть. Вони кажуть: «До Перемоги», – на завершення наголосив Олег Яровий.

Джерело: mahala.com.ua