Наприкінці позаминулого століття в Ізмаїлі за сьогодняшньою адресою: вул. Гоголя, 45, з'явилася велика будівля. Про дату її споруди свідчить напис, вирізаний на обпаленій чорній цеглині, що на фасаді будинку з боку тихої ізмаїльської вулиці: «1879». Одже цього року йому виповнилося аж 145 років!

Щоб вам було легше зорієнтуватися, уточню, що цей будинок знаходиться практично на перетині вул. Гоголя з пр. Незалежності, з парної сторони і зверненийна ДК ім. Шевченка.

За своїми розмірами будівля масивна, але водночас досить буденна за своєю архітектурою. Стіни з червоної цегли під розшивку, мінімум прикрас, два входи, що ведуть прямо на вулицю. При цьому один із них заразявно неробочий. До речі, одна з дверей розташована досить високо від тротуару – височить над ним не менш як на метр. Мабуть, раніше тут був ґанок, згодом втрачений. Якщо не знати історію будівлі, може скластися враження, що тут була купецька крамниця. Саме на такі думки наштовхують двостулкові двері, що нагадують вхід до комори. Одна це не так.

В одній з квартир, що розташована в цьому будинку, нині проживають нащадки людини, яка збудувала незвичайну будівлю. Наприкінці XIX століття в Ізмаїлі проживав відомий міський лікар на прізвище Перліс. Коли будівлю було відбудовано, в одній із його частин оселилася сім'я домовласника, а в другій було облаштовано кабінет для прийому пацієнтів. Судячи з місця розташування – а ця будівля знаходилася поблизу центру Ізмаїла – кількості пацієнтів лікарю не бракувало.

Про ці факти мені розповіла онука першого власника. До речі, вона носить те саме прізвище, що й її дід.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Игорь Огнев