Ще рік тому 20-річний Мальок з Аккермана готувався до виїзду за кордон. Сьогодні молодий чоловік ночами керує безпілотником у складі екіпажу 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки. За цей час він не лише змінив плани, а й зрозумів, чим хоче займатися далі. Історією військового поділилися на офіційній сторінці підрозділу, передає “Бессарабія INFORM”.

«Я хотів їхати за кордон, зробив паспорт. У мене там сестра та інші родичі. Але я вирішив не їхати, а стати пілотом», — розповідає Мальок.

До цього рішення він прийшов не одразу. Обдумував ризики, говорив із близькими. Друзі та рідні намагалися його відмовити, але у 20 років він зрештою підписав контракт і розпочав службу.

Підготовка почалася не з польотів. Спочатку Мальок вивчав техніку, режими роботи безпілотників та протидію радіоелектронній боротьбі. Потім перейшов до практики. У цьому йому допомагав інструктор, який, за словами військового, давав багато можливостей для відпрацювання навичок.

Зараз Мальок — наймолодший у своєму екіпажі. Разом з ним працюють сапер, штурман і командир. Їхнє завдання — дистанційне мінування.

Робота залежить не лише від навичок операторів. Їм може заважати РЕБ, іноді доводиться чекати через ситуацію на місці, а трапляється, що безпілотники втрачають.

«Я думав, що буде гірше. Ну, а так виявилося, що все нормально», — каже Мальок про свій перший рік служби.

Про результат роботи екіпажу він говорить без зайвих емоцій. Для нього це частина щоденної військової роботи, до якої довелося звикнути.

За рік служби Мальок, за власними словами, майже не змінився. Водночас саме у війську він зрозумів, що хоче робити далі.

«Я себе тут знайшов. Мені подобається те, що я роблю. Спочатку, звісно, не знав, як воно буде, думав про різне. А зараз уже звик, розумію свою роботу і знаю, що хочу далі»,- поділився молодий чоловік.

Нинішній контракт Мальока згодом завершиться. Після цього він хоче відпочити, а потім повернутися до служби.

Джерело: bessarabiainform