Любов, яка сильніша за смерть: в Одесі до Дня батька відбувся пам’ятний захід на вшанування полеглих Героїв, які назавжди залишаються у серцях своїх дітей

Любов, яка сильніша за смерть: в Одесі до Дня батька відбувся пам’ятний захід на вшанування полеглих Героїв, які назавжди залишаються у серцях своїх дітей

Сьогодні, 20 червня, поблизу Алеї Героїв міста Одеси відбулася пам’ятна подія «Тато в серці», приурочена до Дня батька. Захід був організований родинами полеглих захисників громадської організації «Живі в серцях» за підтримки місцевої влади з метою вшанувати усіх батьків, чиї життя обірвалися у боротьбі за свободу та незалежність Батьківщини, а також підтримати дітей, татусі яких відійшли у вічність, але назавжди залишаться у думках найрідніших. Захід відвідала журналістка видання «Південь сьогодні»

День батька, який в Україні відзначають у третю неділю червня, сьогодні набуває особливого значення – тисячі татусів нині виборюють мирне життя для своїх дітей на війні, на жаль, багато з них віддали за це найдорожче – своє життя. Їхні діти більше не зможуть обійняти своїх батьків, а дехто бачив татка лише на портретах… Проте пам’ять про Героїв назавжди закарбується у серцях українців, й особливо завжди, щодня і щохвилини, вони живуть у серцях своїх рідних. «Це історія про любов, яка сильніша за смерть», – кажуть організатори.

Присутні на заході представники Одеської міської військової адміністрації та Одеської міської ради пообіцяли – міська влада докладе усіх зусиль, щоб в Одесі жила і вшановувалася пам’ять про полеглих Героїв, а їхні родини відчували підтримку.

«День батька – це про турботу, про любов, підтримку. Про те, що батько повинен бути поряд, але, на жаль, війна забрала у багатьох родин найдорожчих чоловіків… Як громада ми повинні зробити все, щоб жодне ім’я не було забутим. Сьогоднішній захід про нагадування, що батьківська любов не зникає, що батько завжди поряд, і завжди поряд його турбота. Він завжди в серці», – сказала під час виступу заступниця начальника Одеської МВА Надія Задорожна.

Біля Алеї Героїв з вуст дітей полеглих воїнів пролунали зворушливі вірші та пісні – листи, адресовані у небеса. Звучали пісні «Тато» у виконанні Тетяни Гуменюк та «Україна — це ти» від Алії Дігуляр, а Марина Субботіна-Рижук виконала на саксофоні чуттєву композицію «Не плач, тато».

Вихованці зразкового художнього колективу виконали зворушливий танець «Ноктюрн», уособлюючи світлих Янголів. Танець також став символом випускного балу, який багато учнів наших шкіл проводять без найрідніших.

«На жаль, ми живемо в такий важкий час, коли війна розлучає нас із нашими родинами. І так сталося, що багато татусів справді живуть у нашому серці. В серці, де завжди панує безмежна любов. Ми хочемо підтримати дітей, тому що ми розуміємо, що повернути любов їхніх батьків ми не можемо. Але ми можемо вшанувати їх, підтримати, подякувати вам за мужність ваших батьків і сказати, що ви маєте право пишатися вашими батьками і бути прикладом для них – тому що вони бачать, як ви зростаєте, навіть з небес. Пишайтеся своїми батьками, тому що вони виборювали незалежність нашої країни, щоб ви жили у вільній та незалежній Україні. Ми хочемо, щоб Одеса була прикладом для інших міст, як потрібно шанувати та підтримувати родини, які втратили, а також давати натхнення тим воїнам, які ще стоять на передовій – що їх тут чекають, шанують, щоб вони розуміли, за що вони там стоять», – сказала голова ГО «Живі в серцях» Олеся Суховерхова.

Водночас очільниця громадської організації «Жити життя» Інга Істоміна наголосила, що найкраща вдячність полеглим Героям – продовжувати жити гідне й змістовне життя, а також цінувати тих, кому ми досі можемо сказати слова про любов та подяку.

«Сьогодні ми зібралися не для того, щоб дивитися назад. Ми зібралися, щоб подивитися вперед очима тих дітей, які ростуть завдяки любові своїх татусів. Кажуть, що батько тримає свою дитину за руку лише кілька років, а за серце – все життя. Коли ми чуємо слово батько, ми не згадуємо його звання, нагороди, посади. Ми згадуємо його голос, ті фрази, які повторювалися майже сто разів: «Вдягни куртку», «Я поруч», «В тебе все вийде». Цей голос продовжує звучати навіть тоді, коли його вже немає поруч. Наші захисники були різними: хтось любив рибалити, хтось футбол, хтось ранкову каву. Але всі вони любили обійми своїх дітей. І їх об’єднувало одне – вони хотіли, щоб їхні діти жили. Тому сьогодні ми говоримо не про відсутність, ми говоримо про присутність в посмішках дітей, в їхніх перемогах, у перших важливих дорослих рішеннях і їхніх мріях, які неодмінно здійсняться. Сьогодні не день смутку, сьогодні день вдячності за кожен ранок, якого ми просинаємося, за кожну можливість обійняти рідних, за кожне право будувати плани, мріяти, закохуватися, жити. Найсильніша вдячність нашим захисникам – це жити життя. Якщо ваші батьки сьогодні поруч, обійміть їх міцніше. Розкажіть їм про свої мрії. Проведіть ще один вечір із ними», – закликала Інга Істоміна.

Після виступів присутні – рідні полеглих захисників, побратими, волонтери, представники влади та мешканці, поклали квіти до банерів полеглих захисників на Алеї Героїв, а потім усі охочі мали можливість здійснити символічний жест й підписати дерев’яних пташок позивним або іменем Героя, щоб повісити їх на дерева вздовж Алеї разом із пам’ятними стрічками.

Амєлія МИЙНОВА

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Джерело: «Південь сьогодні»