Павло – сапер 808 Дністровської окремої бригади підтримки. Народився захисник на Одещині, де здобув цивільну освіту в Одеському національному морському університеті, працював судноремонтником та навіть в дельфінарії. Проте його військовий шлях почався ще у 2012 році зі строкової служби. Історію військового шляху Павла розповіли у пресслужбі бригади, передає видання «Південь сьогодні».

«Це приклад справжнього українського воїна, який не просто захищає країну, а живе цим захистом. Він не шукає слави чи високих посад, а лише прагне одного – Перемоги та вільної української землі. З дипломом судномеханіка він тричі ставав до лав Збройних Сил України, незмінно керуючись лише однією мотивацією – захищати рідну Україну», – кажуть про воїна у бригаді.

Уперше на війну Павло пішов під час мобілізації у 2015 році, захищаючи Мар’їнку, Піски та Донецький аеропорт у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Був поранений, отримав низку відзнак, зокрема «За жертву крові в боях за волю України».

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Павло перебував за кордоном. Вже 7 березня 2022 року захисник був на службі.

Сьогодні Павло є командиром відділення саперів і виконує свої обов’язки завдяки досвіду, а не званню:

«Я вже третій раз в армії. Старший солдат, за званнями не женусь. Призначили на посаду не за званням, а за досвідом»

Павло – сапер, а це означає, що він і його побратими йдуть попереду перших і це їх гасло. Вони робили проходи для піхоти та техніки на найгарячіших ділянках фронту: Херсонський напрямок – наступ на Давидів Брід, Запорізький напрямок – під час контрнаступу, Донбас – де він працює вже понад півтора року.

Його відділення постійно працює під ворожим вогнем. Павло пригадує, як під час контрнаступу у 2023 році на Запоріжжі вони під стрілецькими та мінометним обстрілами робили проходи для танків.

За численні успішно виконані, часто надскладні завдання, які, як він каже – просто брав і робив, Павла нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

З часом тактика саперної роботи змінюється. Сьогодні відділення Павла використовує БпЛА «Вампір» (Vampire) для дистанційного мінування. Це стало кардинальною зміною, яка рятує життя:

«Я, як людина, яка відпрацювала від початку війни сапером, скажу вам, що дистанційне мінування дроном набагато безпечніше та краще. Ми працюємо з укриття, а не так, як у 2022 році, коли ми ходили по відкритому полю під обстрілам».

Хоча втратити такий дорогий дрон шкода, Павло однозначно заявляє:

 «Краще втратити його, ніж людське життя».

Нині боронити країну від ворога допомагає і молодь за контрактом 18-24:

«Зараз ми літаємо на Вампірах. Я командир екіпажу. Та дуже добре, що в нас почався набір молоді по програмі «Контракт 18 – 24». Вже є молоді хлопці та я вже бачив одну 18-річну дівчину, яка іде до нас служити після навчання».

Павло, який на війні встиг одружитися і вже чекає поповнення в родині, закликав всіх, хто вагається, не чекати, доки їх знайдуть:

«Не потрібно чекати бусифікації. Більше нема кому захищати Батьківщину, ніж нам. Немає нічого страшного. В армії всі люди такі самі, як і в цивільному житті. Просто потрібно прийти, навчитися і робити».

Для нього цей захист – не просто військовий обов’язок, а глибока переконаність:

«Краще ворога спинити десь тут, ніж десь вже піді Львовом. І нам не потрібен будь-який мир. Нам потрібна Перемога та вільна українська земля! Ми дуже багато кого втратили, щоб так взяти та віддати ворогу. Це буде неправильно».

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису 808 Дністровської окремої бригади підтримки

Джерело: «Південь сьогодні»