Вздовж південного узбережжя Одещини цілі колонії фламінго панічно злітають у повітря, коли ракети падають у степ, залишаючи позаду свої гнізда та своє майбутнє. Війна перетворює південь України на зону екологічного лиха. Дрони та ракети підривають заповідні території та виганяють птахів з місць, де вони колись розмножувалися. Про це пише міжнародне медіа Kontur, передає видання «Південь сьогодні».

Журналісти зазначають, що у Національному природному парку «Тузлівські лимани» криза невблаганно розгортається. Тут фламінго другий рік поспіль не можуть вивести потомство.

«Коли вдаряють дрони та «Іскандери», або відбуваються інші вибухи, це дуже лякає птахів. А чаплі, пелікани та фламінго просто відлітають», – розповідає еколог Іван Русєв.

Якщо колонія знаходиться поблизу місця ракетного удару, птахи просто зникають.

«Пташенята гинуть. Дорослі птахи покидають свої гнізда та залишають територію. Шум та удари ракет та шахедів мають руйнівний вплив на птахів», – каже Русев.

Фламінго вперше прилетіли на узбережжя України у 2021 році після того, як озеро Туз у Туреччині висохло, через що були знищені їхні звичні місця гніздування. Невелика група з 67 особин тоді оселилася на Тузлівських лиманах.

Іван Русєв розповідає, що птахи не змогли загніздитися у 2022 році, оскільки почалося повномасштабне вторгнення росії. А у 2023 зробити це їм завадили військові навчання. Лише після того, як військові покинули цю територію, фламінго вдалося вивести близько 200 пташенят. Деяких з них окільцювали дослідники.

Та успіх фламінго у гніздуванні був недовгим. Тисячі птахів спробували вивести тут пташенят у 2024 та 2025 роках, але жодна кладка не була результативною. Війна знов вигнала дорослих особин з гнізд, а їхні яйця з’їли їнші птахи. У 2025 році кладок не було.

«Фламінго особливо сильно постраждали від війни», – каже Іван Русев, зазначаючи при цьому, що популяція все ж зросла – з 67 до 500, потім до 1700, а до осені 2025 року – приблизно до 2800.

Птахи продовжують повертатися, бо лимани пропонують їм стабільне джерело їжі, а зміна клімату в Туреччині відштовхує їх далі на північ. Але Русев попереджає, що майбутнє фламінго невизначене:

«Вони повертаються, але питання в тому, чи зможуть вони витримати постійний стрес та адаптуватися до війни».

Журналісти, які спілкуються з багатьма екологами, зазначають, що Південна Україна стикається з безпрецедентною екологічною кризою.

«Колись регіон був вкритий степами та заповідниками; тепер він порізаний воронками, траншеями та випаленою землею. Лінія фронту простягається майже на 1000 кілометрів (близько 620 миль), створюючи «колосальний стрес для дикої природи», – розповідає еколог і доцент Дніпровського національного університету Вадим Манюк.

Вчений каже, що навіть Друга світова війна не спричинила руйнувань такого масштабу, оскільки природні території перетворюються на створені людиною, де змінилися ґрунт, рослинність і навіть звуковий ландшафт.

За словами Манюка, місцевість зараз «поцяткована нескінченними траншеями, укріпленнями та кратерами». Бур’яни та синантропні види поширюються цим коридором, витісняючи місцеву дику природу.

Тварини, звиклі до тиші, тепер живуть у постійних умовах вибухів, а рівень стресу, за словами Манюка, робить розмноження практично неможливим. Лисиці певною мірою адаптуються, а от вовкам важче. Багато видів тварин більше не можуть розмножуватися безперешкодно.

Лінія фронту проходить прямо через національні парки, степові заповідники та лимани. Те, що колись було осередками незайманої природи, перетворилося на безплідні поля.

«Для диких видів просто немає місця», – каже Манюк.

Хоча природа демонструє і певне відновлення. Після осушення Каховського водосховища з’явилися нові екосистеми, що привели сюди пеліканів, осетрів, шакалів, і принесли рідкісні степові трави, зокрема низькорослу ковилу, яких раніше тут не було.

Але Вадим Манюк каже, що це винятки. Значна частина лінії фронту залишається місцем, де дика природа намагається вижити.

Українські воїни іноді фотографують тварин, занесених до Червоної книги, що переховуються в окопах. Проте мармуровий тхір на таких зображеннях, за словами вченого, не є доказом повернення, «це відчайдушна спроба сховатися».

Екологи документують збитки по всьому півдню України, відстежуючи все: від обстрілів шахедів та воронок від снарядів до розливів нафти та викинутих на берег дельфінів.

Іван Русев каже, що команди щодня моніторять узбережжя, реєструють тварин, що викинулися на берег, встановлюють причини та роблять висновки.

У 2022 році парк підготував наукове обґрунтування створення нових морських заповідників для захисту найбільш постраждалих китоподібних. У ньому зазначається, що «близько 80000 китоподібних загинули за 3,5 роки війни».

Зникнення фламінго, китів та інших диких тварин є частиною ширшого переліку екологічних втрат, які Україна відстежує з перших місяців вторгнення.

Депутат парламенту Олена Криворучкіна, заступниця голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування, розповіла журналістам, що уряд розширив повноваження Державної екологічної інспекції на початку війни, щоб вона могла документувати та оцінювати збитки, пов’язані з бойовими діями, а також складати єдиний перелік втрат. Україна стала піонером у розробці нових методів каталогізації воєнних злочинів проти довкілля .

«У світі не було подібних прецедентів. Навіть у історії Іраку, Кувейту чи Коста-Ріки, Нікарагуа. Людство ніколи не бачило такого масштабного знищення природи», – зазначила Олена Криворучкіна.

Але кількісна оцінка втрат дикої природи – від фламінго та пеліканів до дельфінів та вовків – залишається найскладнішим завданням. Депутатка каже, що стандартизованої методології не існує, тому чиновники покладаються на дистанційні оцінки та експертний аналіз, «бо головна мета – зберегти інспекторів живими». І відновлення триватиме поколіннями.

«Будинки та дороги можна відбудувати за допомогою донорів, але для відродження зруйнованих екосистем знадобиться ціла епоха», – додає Олена Криворучкина.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»