Залишити вечерю для предків, не позичати грошей і не виходити надвір після заходу сонця - такі поради поширюють у мережі напередодні Велесової ночі. Її називають давнім українським святом і відзначають у ніч із 31 жовтня на 1 листопада. Проте етнографічних підтверджень такого свята немає.

Звідки взялася ця назва та чому її пов’язують із Хеловіном, у коментарі Styler розповіла Дар’я Анцибор - фольклористка та наукова редакторка проєкту про осмислення й збереження традицій "Витоки" від Zagoriy Foundation.

Чи святкували українці Велесову ніч

Згадок про свято з такою назвою, як зауважила Анцибор, немає в етнографічних описах українського народного календаря XIX-XX століть. Не зафіксоване воно й у серед інших слов’янських народів.

Сам Велес, або Волос, у віруваннях давніх східних слов’ян був. Однак відомості про нього обмежені.

"Чітких даних про те, що Велес "переводив природу з осені в зиму" чи охороняв межу між світами, немає, але дійсно існує гіпотеза, що він був пов’язаний з потойбічним світом", - пояснює фольклористка, спираючись на матеріали науковців.

Вона зазначає, що дослідники пов’язують окремі риси Велеса зі святим Власієм, покровителем худоби. Його день припадає на лютий, а не на кінець жовтня.

Звідки взялася дата 31 жовтня

Анцибор пов’язує появу назви із середовищем російського неоязичництва, а її поширення - зі спробами створити власну заміну Хеловіну.

"Дата 31 жовтня - 1 листопада збігається з Хеловіном і кельтським Савінем. Ймовірно, саме звідти її й узяли: Велесову ніч змоделювали як "слов’янську версію" вже відомого свята", - говорить вона.

До українського інформаційного простору ця назва потрапила з російських ресурсів. Поширенню сприяє й переписування щорічних матеріалів про свята.

Розповіді про Яв, Нав і Прав у цьому контексті можна пов’язати із сучасним неоязичництвом та "Велесовою книгою", яку науковці вважають підробкою XX століття.

Чому з’явилися заборони та "обов’язкові" ритуали

Не позичати гроші, не впускати чужих і не виходити вночі - частина цих заборон справді має відповідники в народних уявленнях. Але це не підтверджує їхнього зв’язку з Велесовою ніччю.

"Це така собі усталена збірка "мандрівних" заборон, які копіюють з одного тексту в інший. Окремі з них справді трапляються в народних уявленнях, але з інших приводів", - зазначає Анцибор.

Наприклад, заборону позичати ввечері чи у свято пов’язували з побоюванням віддати з дому достаток.

Звичай залишати їжу для померлих також існував. Проте його дотримувалися у визначені поминальні дні, зокрема на осінні діди, а не на Велесову ніч.

Що відомо про проєкт "Витоки"

"Витоки" - проєкт лабораторії суспільних практик Zagoriy Foundation, який досліджує традиції минулого та їхнє місце в сучасному житті.

Разом із Фундацією Катерини Осадчої та видавництвом Stretovych команда створила книгу "Родинне Різдво для всіх". Її науковою редакторкою стала фольклористка й антропологиня Дар’я Анцибор.

Видання містить розповіді про різдвяні звичаї, сценарії святкування та QR-коди з колядками й майстер-класами. Вихід у книгарнях запланований на 20 листопада.