Ми звикли сприймати сни як своєрідне продовження реального життя, у якому бачимо людей, місця та події. Але як сновидіння переживають люди, які не бачать? Відповідь залежить від того, чи була людина сліпою від народження, чи втратила зір пізніше. Сновидіння людей із порушеннями зору можуть формуватися не лише на основі візуальних образів.

Якщо людина не бачила від народження

Люди, які ніколи не мали зору, не накопичують візуальних спогадів. Їхнє уявлення про навколишній світ формується завдяки слуху, дотику, запахам та іншим відчуттям. Саме цей досвід стає основою їхніх сновидінь.

Водночас такі сни не обов'язково є менш насиченими. Людина, сліпа від народження, може уві сні переживати знайомі події, зустрічати близьких і відчувати навколишнє середовище через звуки, дотики, запахи та інші сигнали.

Тобто сновидіння можуть бути такими ж змістовними, як і у зрячих людей, але не складатися із зорових картинок. Мозок використовує ті види інформації, з якими людина знайома у повсякденному житті.

Якщо зір було втрачено пізніше

Інша ситуація у людей, які бачили світ у дитинстві або дорослому віці, а потім втратили зір. За життя вони встигли накопичити багато зорових спогадів, тому образи людей, місць та предметів можуть зберігатися і в сновидіннях.

Однак із часом візуальна складова таких снів може змінюватися. Якщо людина тривалий час не отримує нової зорової інформації, її сновидіння можуть дедалі більше спиратися на слух, дотик та інші відчуття.

Отже, відсутність зору не означає відсутність яскравих сновидінь. Просто мозок формує їх із того досвіду, який людина отримала протягом життя. Для одних основою сну стають зорові образи, а для інших — звуки, дотики, запахи та інші відчуття.
Джерело: comments.ua