The Washington Post назвала сім потенційних наступників Путіна, серед яких Мішустін, Дюмін та Патрушев

Володимир Путін не називає публічного свого можливого наступника, а створена ним система влади не передбачає очевидного спадкоємця. За оцінкою The Washington Post, потенційна боротьба за владу після відходу Путіна може розгорнутися між представниками уряду, силових структур, військово-промислового комплексу та впливових бізнес-еліт. Видання виділило сім чоловіків, які вже займають важливі позиції в російській системі та можуть претендувати на посаду президента Росії.

Михайло Мішустін — прем'єр-міністр

Мішустін є першим у формальній лінії спадкоємства: у разі дострокового припинення повноважень Путіна його обов'язки переходять до глави уряду. До приходу в уряд він очолював Федеральну податкову службу та мав репутацію технократа. Однак його слабший зв'язок із силовими структурами може стати фактором у можливій боротьбі еліт за владу. 

Олексій Дюмін — секретар Державної ради

Колишній охоронець Путіна Дюмін зробив кар'єру у силових і військових структурах. Він працював у Федеральній службі охорони, був заступником керівника військової розвідки та очолював Сили спеціальних операцій. У 2016 році став губернатором Тульської області, а у 2024-му секретарем Державної ради. Близькість Дюміна до Путіна є однією з головних особливостей його кар'єри. 

Дмитро Патрушев — віце-прем'єр-міністр

Дмитро Патрушев належить до впливової родини російської політичної еліти. Його батько Микола Патрушев — колишній директор ФСБ та секретар Ради безпеки, давній соратник Путіна. Дмитро Патрушев працював у банківському секторі, а згодом перейшов на державні посади. У 2024 році він став віце-прем'єром після того, як його батько безуспішно просував його кандидатуру на посаду прем'єра. 

Борис Ковальчук — голова Рахункової палати

Борис Ковальчук — син Юрія Ковальчука, одного з найбільш впливових російських бізнесменів та давнього соратника Путіна. Його родина має інтереси у медіа, банківському секторі та наукових установах. У 2024 році Ковальчука-молодшого призначили головою Рахункової палати. Це дало йому важливу державну посаду, хоча очікуваного переходу до керівництва найбільшими енергетичними компаніями не відбулося. 

Денис Мантуров — перший віце-прем'єр

Мантуров понад десять років очолював Міністерство промисловості й торгівлі, а згодом отримав ширші повноваження, пов'язані з оборонною промисловістю. У 2024 році він став першим віце-прем'єром. Його позиція тісно пов'язана з російським військово-промисловим комплексом і функціонуванням воєнної економіки. За оцінкою WP, саме це може бути як джерелом впливу, так і фактором ризику для його майбутнього. 

Сергій Собянін — мер Москви

Собянін очолює Москву з 2010 року. До цього він працював у президентській адміністрації Путіна та був пов'язаний з федеральною політикою. За роки керівництва столицею Собянін зробив ставку на масштабну модернізацію міської інфраструктури та цифрові технології. На відміну від частини інших потенційних фігур, його кар'єра більше пов'язана з управлінською та бізнес-елітами, ніж із силовими структурами. 

Сергій Кирієнко — керівник внутрішньої політики Кремля

Кирієнко має тривалу історію роботи у російській владі. У 1998 році він був прем'єр-міністром, а пізніше очолював "Росатом". Нині він відповідає за внутрішню політику Кремля та виборчі процеси. За даними WP, Кирієнко також бере участь у формуванні нового покоління російських чиновників, зокрема через програму "Час героїв". Його вплив значною мірою пов'язаний з контролем над внутрішньополітичним апаратом. 

Список The Washington Post демонструє не стільки готову "чергу наступників", скільки структуру російської влади, де різні групи мають власні центри впливу. Мішустін представляє технократичний уряд, Дюмін — силовий та військовий блок, Патрушев і Ковальчук — впливові сімейно-елітні мережі, Мантуров — оборонно-промисловий сектор, а Собянін і Кирієнко — великі адміністративні та політичні апарати. Саме відсутність очевидного спадкоємця, на думку WP, є особливістю системи, яку Путін вибудовував роками. У разі транзиту влади результат залежатиме від балансу між різними групами російської еліти та обставин, за яких цей транзит відбудеться. 

Джерело: Коментарі