Київ переживає важкі випробування війною та повітряний терор з боку Росії: удари балістичними ракетами змінюються атаками реактивних дронів, які тривають безперервно і навіть по кілька днів поспіль.

Слово «укриття» у такі часи важить більше, ніж золото. Але їх у достатній кількості в Києві немає. За понад чотири роки війни збудовано лише чотири об’єкти, а міська влада вже навіть змінила риторику: людям більше не кажуть «прямуйте до укриття», обмежуючись закликом «перебувайте у безпечних місцях». 

Про те, що підземних сховищ для киян критично бракує, ТСН.ua писав неодноразово. Про це яскраво свідчать і переповнені людьми станції метро.

Чиновники виправдовуються, що будувати підземні сховища у Києві заважають тісна міська забудова та численні підземні комунікації, які дуже дорого перекладати. Хоча, насправді, РДА просто не поспішають їх шукати. При цьому Київрада за роки війни виділила на будівництво та ремонт укриттів понад 7 мільярдів гривень, але нових сховищ у достатній кількості місто так і не отримало. Через халатність, байдужість, лінь чи надію, що війна закінчиться до чергового кінця року?

Ракетний удар по складу у Броварах: як бомбосховище врятувало 92 людини

Але існують інші приклади, коли вчасно та якісно збудовані сховища по-справжньому рятують життя.

Один із таких прикладів — бомбосховище на найбільшому розподільчому складі компанії Rozetka у Броварах. Воно врятувало життя 92 працівників під час руйнівного російського обстрілу трьома балістичними ракетами в ніч проти 5 серпня 2026 року.

Власник компанії Владислав Чечоткін розповів про досвід будівництва цього укриття. Як виявилося, перше сховище у Броварах компанія збудувала ще у березні 2022 року, коли лінія фронту проходила лише за три кілометри від їхнього складу і туди долітали навіть кулі.

«Тоді, у 2022-му, було складно з технікою, яка вся була спрямована на будівництво оборонних рубежів. Та й, власне, у нас не було можливості будувати щось велике — бізнес тоді майже не працював. Тому ми збудували перше сховище з закопаних під землю контейнерів, з перекриттям деревом зверху та насипом. Усе за настановами цивільної оборони ще радянських часів», — розповідає ТСН.ua Владислав Чечоткін.

Він додає, що це нашвидкуруч збудоване укриття дуже допомогло: бізнес зміг працювати, зберігаючи життя своїх людей, а співробітники не боялися перебувати на робочих місцях.

«Сучасні будівлі — це не бетон, не цегла, а лише сендвіч-панелі, які захищають від спеки, холоду та опадів. Але вони ніяк вас не захистять від куль, вже не кажучи про якісь артилерійські снаряди. В умовах війни укриття — це найголовніше для бізнесу, бо життя людей — безцінне, його не повернеш», — каже Чечоткін.

Автономність, вентиляція та інклюзивність: як влаштоване сучасне підземне сховище

Тому, як тільки Сили оборони звільнили Київщину й російська загроза була відсунута, у Броварах почали будувати справжнє бомбосховище, яке могло б надійно захистити працівників.

«Наше сховище розраховане на 600 людей. Це максимальна кількість працівників, яка працює в одну зміну, плюс персонал постачальників — водії, які під час повітряної тривоги чи обстрілу можуть перебувати на об’єкті», — розповідає керівник компанії.

Бомбосховище збудоване за всіма існуючими нормативами та стандартами, хоча, за словами Чечоткіна, в сучасній Україні фактично немає власних будівельних норм щодо укриттів — лише оновлені стандарти з радянських часів.

«У цьому питанні ми пішли далі: додали туди вентиляцію, яка захищена від вибухів, плюс механічні приводи до вентиляції, встановили систему димовидалення. Таким чином, якщо не буде енергопостачання, бомбосховище буде працювати — людям буде чим дихати, і вони можуть у ньому знаходитися досить довго. Бомбосховище обладнане необхідною кількістю туалетів. Там зберігається певний запас їжі та води. Є дублююче резервне живлення — генератор, який знаходиться на поверхні, та ще один всередині. Також є кімната для зберігання пального, вона відокремлена від бомбосховища. Крім того, приміщення обладнано пандусами, і ним можуть скористатися маломобільні люди — для них під землею облаштовані навіть туалети. Є обігрів, тобто взимку там не буде холодно, і люди зможуть перебувати там тривалий час», — деталізує Владислав Чечоткін.

Витримало балістику та 7-годинну пожежу

Власник компанії не розкриває точну товщину перекриття, але наголошує на його міцності:

«Це залізобетон найвищого гатунку, перекриття досить товсті, вони витримують дуже великі навантаження. Зараз я з впевненістю можу сказати, що будували ми його недарма. Адже жодна людина з 92, які були на зміні, плюс декілька людей від постачальників, не постраждали, бо всі були у бомбосховищі. А поруч з ним був приліт трьох балістичних ракет. Укриття все це витримало, а ще витримало величезну пожежу. Наш склад горів 7 годин. Російська атака тривала дуже довго, і рятувальники не мали змоги дістатися на місце. Тільки після їхнього прибуття людей почали випускати зі сховища. Жодна людина, яка була в ньому, не постраждала ні від вибухів, ні від уламків, ні від продуктів горіння, хоча там було справжнє пекло. Для нас це велика радість: всі люди залишилися живі і неушкоджені», — ділиться керівник підприємства.

Цікавий момент: рятувальники, які прибули гасити пожежу на склад вже не покидали територію, бо у наявності було укриття. Під час повторних тривог вони заходили у бомбосховище, перечікували небезпеку, а потім виходили і гасили полум’я далі.

Більше того, у складі укриття збудовано медичний пункт, де постійно чергує медична бригада.

«Росія атакує нас не вперше. До цього був повітряний удар по автомайданчику. Тоді одна людина загинула і шестеро отримали поранення. Через затяжну тривогу швидка допомога не їхала. І я впевнений, що того дня всіх цих шестеро людей врятувала наша медична служба. На місці вони надали людям першу допомогу, стабілізували і надали можливість живими дочекатися евакуації та госпіталізації до медичних закладів», — згадує підприємець.

Вартість та терміни будівництва укриття

Будівництво підземного сховища обійшлося компанії у 60 мільйонів гривень. Збудували його дуже швидко — майже за 5 місяців. Ділянку під будівництво обрали таку, де було найменше підземних комунікацій, аби уникнути їх перекладання.

«З цим проблем не було — запланували і збудували. Ми дуже швидко отримали технічні умови на будівництво. Були проблеми з прийняттям об’єкта в експлуатацію, один з членів комісії явно перешкоджав цьому, але інші були на нашому боці. Тож і в експлуатацію сховище ми швидко ввели, тому мали змогу його використовувати і захищати своїх людей», — зазначає Владислав Чечоткін.

Евакуація: чому важливі постійні навчання персоналу

Очевидці, які проїжджали повз об’єкт у Броварах, розповідають: укриття там зовсім непримітне, тому здавалося, ніби воно сполучене зі складом під землею. Проте жодного підземного переходу немає — просто на підприємстві діє жорстке правило: лунає тривога, і всі негайно прямують у безпечне місце.

Як розповів Владислав Чечоткін, співробітники постійно проходили інструктажі та практичні навчання. Наприклад, регулярні вишколи мали медичні працівники, а щоквартально відбувалися тренування з протипожежної безпеки. Завдяки цьому під час перших трьох атак «Шахедів» персонал зумів самостійно приборкати вогонь і врятувати майно. Проте від наступного удару балістичними ракетами вберегти об’єкт не вдалося.

«Останніми місяцями кожна зміна щотижня відпрацьовувала термінову евакуацію до укриття й чітко знала свій маршрут. Це дало результат, адже дотримання правил під час війни надважливе», — підсумовує керівник компанії.

Джерело: тсн