Запорізька АЕС та південні регіони України потребують надійного водозабезпечення, але відновлення Каховського водосховища не є оптимальним рішенням. Віцепрезидент з військової екології та відновлення екосистем в Асоціації професіоналів довкілля Валентин Щербина розповів УНІАН, які існують альтернативи та чому вони є більш економічно вигідними та менш ризикованими.

Наскільки Каховське водосховище критичне саме для ЗАЕС та чи є якісь альтернативи?

За словами еколога, ЗАЕС є надзвичайно важливим об’єктом для України - як у нинішніх умовах, так і для майбутнього відновлення після війни. Це один із ключових пунктів, який не можна включати до будь-яких переговорів чи обговорень щодо територій. Забезпечення безпеки АЕС та надійне водопостачання для її охолоджувача мають бути пріоритетними.

"Альтернативним варіантом водозабезпечення Запорізької АЕС і півдня України може стати прямий забір води з Дніпра з кількома безпековими порогами. Це технічно можливо, дешевше в перспективі і не потребує створення водосховища", - наголосив Валентин Щербина.

За його словами, альтернативний варіант забору води з Дніпра дозволяє забезпечити необхідний рівень охолодження значно швидше, ніж відновлення водосховища, яке потребує тривалого та складного технічного процесу з великими капіталовкладеннями і ризиками. 

"Не варто вигадувати складні схеми - можна використати перевірені рішення, як це робила Чорнобильська АЕС: прямий забір води з охолоджувача працював без проблем і коштував близько 5 млн грн на рік. Аналогічно, підтримка рівня Київського водосховища за допомогою насосних станцій завжди була технічно простою і ефективною", - зауважив еколог.

Чи реально відновити Каховське водосховище повністю?

За словами еколога, відновити водосховище технічно можливо, але на це знадобляться роки - орієнтовно 5–8. Проте відтворення колишніх систем, зокрема Каховського каналу та зрошувальних машин "Фрегат", є економічно неефективним: велика частина води, за його словами, витрачалася при транспортуванні або випаровувалася, а старі методи не відповідають сучасним потребам і умовам кліматичних змін. 

Натомість доцільніше шукати альтернативні, більш дешеві та сучасні способи водозабезпечення, адаптовані до нинішньої системи розселення та водоспоживання, а не відновлювати застарілі радянські технології, каже він.

"Повноцінне відновлення питного водозабезпечення регіону без Каховського водосховища потребує орієнтовно €3–5 млрд капітальних вкладень і 6–10 років реалізації. Але! Ми отримаємо - сучасну систему водозабору, підготовки і очищення питної води, надійні магістральні водогони, сучасні насосні станції, резервуари, управління, автоматику та безпеку. Плюс водоощадне управління", - наголосив Щербина.

Він пояснив, що створити сучасну, кліматично орієнтовану систему питного водопостачання південного регіону України можливо навіть без відновлення Каховського водосховища, використовуючи кошти на повоєнне відновлення, зокрема заморожені активи РФ. 

"За шість, може, сім років такий проєкт можна реалізувати. Але це буде якраз краще, ніж було, а не відновити те, що вже морально застаріло", - зазначив еколог.

"До речі - за такі самі гроші можна зробити ще й сучасну, екологічно безпечну систему водовідведення і каналізації. Централізовану! Змучені війною люди цього регіону заслужили не новий вуличний туалет типу "сортир", а цивілізований і комфортний санвузол!" - наголосив він.

Чи існує ризик, що відбудова дамби завдасть природі більшої шкоди, ніж її відсутність?

Водночас відновлення дамби та водосховища, за словами фахівця, несе критичні екологічні ризики, адже нова екосистема вже почала формуватися. Тобто пряме відновлення старих умов технічно та екологічно невиправдане.

"Ландшафти вже почали відтворюватися природним шляхом і формують самодостатню заплавну екосистему, подібну до тієї, що існувала до створення водосховища. Природа сама відновлює водоочищення, регулює повені, рибні запаси зростуть на порядок, як за кількістю, так і за якістю. Те саме стосується і біорізноманіття, включно з ґрунтами та заплавними лісами, які мають історичне значення ще з часів скіфських часів", - наголосив він.

Окрім цього, за його словами, у заплавній частині можливе відновлення сільського господарства, зокрема відгінного тваринництва, де можна випасати великі стада худоби, а природа щороку безкоштовно забезпечуватиме кормову базу.

"Територія має потенціал для бортництва - за історичними свідченнями, раніше тут було стільки бджіл, що дуплистих дерев не вистачало для гнізд. Уздовж Дніпра простягалися гаї та сади, земля була надзвичайно родюча і багата. Сьогодні ця територія може приносити значний прибуток, зокрема завдяки туризму, не поступаючись доходам від гідроелектростанцій", - зауважив Щербина.

Водночас, наголошує фахівець, очікувані прибутки від гідроелектростанції - "сміховинні" 50–60 млн євро на рік.

"Для досягнення прибутковості, еквівалентної Каховській ГЕС, сонячним електростанціям потрібно близько 0,6–2,2 % площі Каховського водосховища. Водночас для досягнення прибутковості, еквівалентної Каховській ГЕС, потрібно інвестувати близько €0,6–1,8 млрд у сонячні електростанції (без накопичувачів) або €1,3–2,7 млрд із BESS. Це вдвічі швидше і менш ризиковано, ніж відновлення великої ГЕС", - підкреслив фахівець.

Крім очевидних втрат сільськогосподарських земель та пасовищ, існує і прихована шкода: підняття базисного рівня води до 16 м спричиняє ерозію та додаткові екологічні ризики.

"І при створенні нового водосховища ми знову піднімаємо бази ерозії, що активізує ерозійні процеси навколо цього нового рукотворного моря. Внаслідок підняття рівня води активізується ерозія та змив верхнього родючого шару ґрунту, включно з ґрунтами, близькими за родючістю до чорноземів", - додає еколог.

На сьогодні вербовим лісом, про який багато пишуть у ЗМІ, в ґрунті зв'язані досить шкідливі забруднюючі речовини, які потрапили до води і під час експлуатації Каховського водосховища, каже Щербина. Вони зафіксовані і відбувається біологічна ремедіація, тобто біологічне відновлення.

"Рослини надійно фіксують забруднюючі речовини у коренях, стовбурах і листках, перешкоджаючи їх переносу вниз по Дніпру до Чорного моря. Створення нового водосховища розчинить ці накопичені забруднення, спричинивши їх міграцію в нижню течію ріки та море", - пояснив еколог.

Чи потрібна повна демілітаризація регіону для початку відновлення водосховища?

 "Ніякі роботи (без демілітаризації - ред.) ніхто не буде починати апріорі, бо це небезпечно для життя і здоров'я. Ну і техніка також під небезпекою. Відновлення водосховища і взагалі підвищення економічного рівня українського народу не входить до планів агресора й окупанта. З точністю до навпаки. І будуть диверсії, обстріли тощо з боку росіян", - каже еколог.

З огляду на це Валентин Щербина підкреслив, що без демілітаризації будь-які інвестиції в відновлення водосховища будуть марними.