Війна забирає найкращих. Найстрашніша ціна, яку платить Україна, — це втрата молодих воїнів, які не встигли створити родини, народити дітей. Це не лише особиста трагедія родин, а й нищівний удар по генофонду нації.

Що робити, коли коханої людини вже немає, але є непереборне або спільне бажання мати дитину? Світовий досвід показує, що рішення існує. Постмортальна репродукція — зачаття дитини після смерті одного з батьків із використанням заморожених клітин — набуває популярності і в Україні. Експерти вже фіксують перші випадки народження дітей від полеглих воїнів.

Як це працює, які є юридичні нюанси, і чому ця процедура має стати більш доступнішою, розбирався ТСН.ua.

Унікальний прецедент: дитина від полеглого солдата в Ізраїлі

Влітку у Мережі обговорювали унікальний випадок в Ізраїлі. 11 червня Хадас Леві народила хлопчика від військового Натанеля Сільберга, який загинув ще у 2023 році. Пара була заручена, але не одружена. Після втрати коханого, Хадас вирішила народити дитину.

• Лікарі встигли взяти необхідні зразки з тіла вже мертвого солдата. Важливо зазначити, що після 7 жовтня (початок війни у Газі) колись рідкісна процедура забору сперми у померлого чоловіка в Ізраїлі стала звичним явищем. Цього бажали сотні родичів, коли стало відомо про загибель солдат.

• Раніше для забору потрібен був судовий дозвіл, але після 7 жовтня закон тимчасово змінили: процедуру дозволили проводити без ухвали, проте використовувати матеріал без неї не можна.

• Жінка через суд добилася визнання себе громадянською дружиною та отримала дозвіл на запліднення. Хоча з дев’яти здобутих проб життєздатною виявилася лише одна, але цього вистачило для народження здорового хлопчика у червні 2025 року.

Фахівці наголошують, що ця тема виходить далеко за межі виключно медичної процедури, переплітаючи у собі надзвичайно складний вузол питань. Вона торкається глибоких людських почуттів — горя, любові, бажання продовжити життя та зберегти пам’ять про полеглого. Водночас, вона підіймає важкі релігійні та моральні дилеми щодо втручання у природний процес життя і смерті.

Крім того, це складний лабіринт юридичних питань (права на генетичний матеріал, спадщина) та національних інтересів (збереження генофонду). Тому обговорення та законодавче врегулювання постмортальної репродукції вимагає виняткової делікатності та міждисциплінарного підходу.

Зачаття після втрати: що кажуть українські лікарі

Українські фахівці підтверджують: випадок в Ізраїлі не унікальний, але заслуговує на пильну увагу в умовах нашої жорстокої війни. І схожі історії вже є в Україні.

«У нас діє закон, який дозволяє використовувати заморожені сперматозоїди наших загиблих воїнів. Цим правом може скористатися його дружина або партнерка, яка має на це інформовану згоду або ж заповіт на використання сперматозоїдів. У нас схожі історії є. І навіть, є народжені діти унаслідок постмортальної репродукції — це зачаття та народження дитини після смерті одного з батьків, яке можливе завдяки використанню заморожених репродуктивних клітин, які були збережені за життя людини. Гадаю, що через війну таких випадків ставатиме дедалі більше», — розповідає ТСН.ua Володимир Котлік, лікар-репродуктолог.

Сперма після смерті: технічно можливо, але є часовий ліміт

На запитання щодо взяття сперматозоїдів з тіла вже мертвого чоловіка (як це було в Ізраїлі), фахівець каже, що технічно це можливо, але критично важливий час — після смерті чоловіка сперматозоїди залишаються живими лише 24–36 годин.

Проте, як зазначає лікар, в Україні поки що всі випадки стосуються використання замороженої сперми, яку військові здали заздалегідь.

Заповіт чи суд: умови використання генетичного матеріалу в Україні

За словами фахівців, кріосховища різних клінік вже зберігають десятки тисяч доз замороженої сперми військовослужбовців. Процедура її використання після смерті воїна можлива за двох ключових умов:

«В Україні це можливо за двох умов. Якщо чоловік залишив відповідний заповіт, тоді ніяких проблем немає — його жінка чи партнерка може скористатися цією можливістю. А якщо такого документу немає, тоді по рішенню суду — жінка має довести, що сперматозоїди, які залишив чоловік, вона успадкувала і може народити дитину від вже, на жаль, загиблої людини», — пояснює Володимир Котлік.

Скандальний прецедент у Дніпрі

Як приклад складності ситуації без чіткого врегулювання, експерт наводить резонансний випадок у Дніпрі, де після смерті чоловіка, його батьки судяться з невісткою щодо використання ембріонів.

«Першим рішенням суду батьки вже забрали собі три ембріони з шести. Випадок у Дніпрі свідчить про те, що з цим питанням у нас складна або ж достатньо неврегульована ситуація, яка виливається у такі публічні скандали», — каже репродуктолог.

Чому ізраїльський сценарій поки неможливий в Україні?

Володимир Котлік не виключає, що випадок, коли сперму беруть у вже мертвого військового (постмортальний забір), цілком може повторитися і в Україні. Проте є значна логістична перешкода:

«Таке цілком можливо. Але тут слід пам’ятати, що Ізраїль маленька країна. Якщо солдат загинув під час бойових дій, то протягом 2-3 годин має бути проведена операція — біопсія яєчка або забір яєчка. У нас, на жаль, з передової привозять вже холодний труп і матеріал не може бути використаний. Тобто проблема у великих відстанях і у браку часу, а також неможливості вчасно дістатися до тіла. Тому, на скільки мені відомо, жодного подібного випадку в Україні поки офіційно не зафіксовано», — зазначає лікар.

Як військовим подбати про майбутнє: державна програма

Саме тому зараз єдиним реальним шляхом залишається заморожування матеріалу наперед. На щастя, ця програма, за словами лікаря, активно працює:

«Програма працює від перших днів війни, вже майже чотири роки. Всі клініки ДРТ (Допоміжні Репродуктивні Технології) приймають сперму військовослужбовців на заморозку. Спочатку це було безкоштовно для бійців, а зараз за це платить держава. Діє спеціальний пакет Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Причому проводиться заморожування і яйцеклітин захисниць. Тобто чоловік може заморозити сперматозоїди, а жінка — яйцеклітини», — розповідає Володимир Котлік.

Що покриває НСЗУ та терміни зберігання

Державна програма «Зберігання репродуктивних клітин для військових» за пакетом НСЗУ фінансує повний комплекс послуг: обстеження, забір, кріоконсервацію та зберігання репродуктивного матеріалу.

Скористатися послугою можуть військовослужбовці ЗСУ, інших військових формувань, а також особи рядового і начальницького складу ДСНС та поліцейські, які беруть участь у бойових діях.

Ключові умови зберігання, які оплачує держава:

• Для живих військових: безоплатне зберігання діє протягом воєнного стану та шести місяців після його завершення.

• У разі загибелі: репродуктивні клітини зберігатимуться протягом трьох років із моменту смерті або оголошення особи померлою.

Головний юридичний запобіжник — заповіт

Ключовим моментом для уникнення конфліктів, як у Дніпрі, є правильно оформлене розпорядження:

«При цьому військовослужбовці мають дати розпорядження у вигляді заповіту або певної заяви на випадок власної смерті — що саме робити зі зразками. Тільки заява немає юридичної сили, а лише заповіт. У такому випадку все відбуватиметься, як заповідав полеглий або полегла і ніхто інший не зможе претендувати на ці зразки», — підкреслює Володимир Котлік.

Перші успіхи: українки вже виношують дітей

Лікар підтверджує, що програма вже дає результати:

«У нашій клініці зафіксовано два випадки, коли жінки скористалися зразками після втрати на фронті своїх чоловіків. В одному випадку за рішенням суду сперматозоїди були використані в програмі ДРТ, в іншому випадку це було виконано відповідно до нотаріального доручення, заповіту. У обох жінок вагітність прогресує».

Експерт наголошує, що згадана державна програма орієнтована лише на військовослужбовців.

«Тобто на цивільних осіб дія цієї програми не розповсюджується. Відповідно сфера цивільної постмортальної репродукції наразі в Україні не врегульована. Для військовослужбовців — це дуже важливо, адже він може потребувати такої допомоги не лише у разі загибелі, а й у випадках отримання важких поранень чи травм», — підсумовує Володимир Котлік.

Справа продовження роду після втрати є надзвичайно чутливою і складною. З огляду на сотні життів, які щодня забирає війна, запровадження чітких юридичних механізмів та максимальне інформування військових про можливість кріоконсервації стає не просто медичним питанням, а питанням національної безпеки та збереження українського генофонду.

Джерело: тсн