В українські мові існують слова, які нове покоління людей не чули ніколи в житті.

Все через те, що деякі вирази виходять із повсякденного вжитку, залишаючись лише у творах літератури. Ось старі слова, які забулися з часом.

Забуті стародавні українські слова

Братанич

Так називали племінника по брату, тобто сина свого брата. Цікаво, що аналогічне слово для дочки брата чи сестри - "небога" - збереглося до наших днів.

Спудей

Цим словом позначали учнів братських шкіл і релігійних навчальних закладів, а у вужчому значенні - учнів молодших класів Київської академії. Згодом "спудеями" почали називати студентів вишів.

Суціга

Таким прикметником описували хитру людину, до того ж у негативному контексті, тобто шахрая або донощика, що діє в корисливих цілях.

Герць

У прямому сенсі означає битву, козацький поєдинок. У переносному - це боротьба поглядів, світоглядів.

Шкодляк

Позначає жадібну людину, скупу на фінансову допомогу або добрі справи. Є й інші старі українські слова, що вказують на жадібність - "жила", "жмикрут", "скупердя", "скупар".

Гойний

На відміну від попереднього прикметника, "гойними" називали щедрих, безкорисливих людей. Однак слово також могли використовувати в негативному сенсі для багатіїв, які не знають міри в розкоші.

Огуда

Означає осуд, недоброзичливе ставлення, погану репутацію. "Виражати огуду" - це засуджувати когось за аморальний вчинок.

Легейда

Давня образа, якою "нагороджували" недалеких або невмілих людей. У деяких регіонах так називали психічно хворих.

Спуза

Пояснення цього слова - попіл, гаряча пічна зола. Від нього походять такі вирази, як "спудзяник", тобто випечений на попелі коржик, і "спудзянка" - вівця сірої породи з шерстю попелястого кольору.

Маркітний

Часто вживане українськими класиками слово має два значення. Перше - сумний, стривожений, незадоволений ("маркітно на душі"). Друге - страшний, моторошний ("маркітний звук").