Під Харковом 17 травня 1942-го почався наступ німецьких військ - операція "Фрідерікус-1". Через помилки командирів радянські війська зазнали великих втрат.

Головнокомандуючий Йосиф Сталін дав завдання "домогтися того, щоб 1942 рік став роком остаточного розгрому німецько-фашистських військ". Плацдарм під Харковом був використаний для планування наступальної операції. Потрібен був вихід до Дніпропетровська (тепер Дніпра - Gazeta.ua), розкол і знищення німецької групи армій "Південь".

Наступ під Харковом розпочався 12 травня, попереду йшла піхота - 765 тис. чоловік особового складу. Їм протистояло 350 тис. німецьких військ із майже у двічі меншою кількістю літаків і танків. Через п'ять днів понад тисячу танків кинули у бій. Ініціативу в повітрі перехопили німецькі літаки, вони бомбили поле бою.

Лише через два дні командування нарешті усвідомило масштаби катастрофи і віддало наказ про припинення наступу й негайний відступ. Однак вирватися з оточення пощастило лише 27 тис. бійців і командирів. Кількість убитих і полонених сягнула 277 тис. Серед загиблих було багато радянських генералів.

Невдале закінчення операції було спричинене помилками командування Південно-Західного напрямку. В результаті провалу Харківського наступу, оборона радянських військ на Південному і Південно-Західному фронтах виявилася ослабленою. Вермахт вийшов на підступи Воронежа та Ростова.