Угода, яку США пропонують Україні для завершення війни, є "зрадою". І за це відповідають усі партнери Києва. Про це у колонці для The Times пише журналіст, військовий оглядач Метью Саїд.

Від початку повномасштабної війни 2022 року автор регулярно відвідує сайт Sport Angels — меморіал українських спортсменів, які загинули через російську агресію. Це його власний спосіб побачити справжні людські обличчя за бездушною статистикою, яка в новинах часто втрачає емоційний вимір.

Там він дізнався про:

- Юрія Яцківа, 26-річного воротаря, який загинув у бою під Торецьком;

- Віру Бірукову, 17-річну баскетболістку, яка загинула разом із сестрою під обстрілом у Миколаївській області;

- Настю та Максима Симанюків — восьмирічну гімнастку та її десятирічного брата-каратиста, що загинули разом із матір'ю Зоряною під час ракетного удару по Києву. Їхній батько повернувся додому, щоб знайти їхні тіла під завалами.

Ці трагедії — частина знищення цілого покоління українського спортивного потенціалу. Але війна торкнулася набагато ширших тем.  

Це також історії українських чоловіків, яких катували російські солдати, і жінок, яких масово ґвалтували. Одна з них, Людмила (прізвище вона не називала).

"Я була безпорадна перед ним", - розповіла жінка.

Вона згадувала, що солдат залишив її через шість годин ґвалтувань, попередивши, що повернеться, щоб убити її.

Тисячі українських дітей були викрадені та вивезені до Росії. Їхні батьки були у стані відчаю й суїцидальних думок.

Не мир, а поступки

На цьому тлі обговорення кожного нового твіта Дональда Трампа здається дріб'язковим. Хтось бачить у його заявах ознаки критики Путіна і натяки на жорсткішу політику США. Проте Білий дім чітко дав зрозуміти: будь-яка мирна угода передбачатиме доступ США до українських мінеральних ресурсів, фактичне визнання російського суверенітету над Кримом і де-факто визнання окупації східних територій.

Таке "мирне врегулювання" — це не мир, а поступка агресору. Ця угода подає сигнал іншим диктатора: кордони можна перекроювати безкарно, навіть за мовчазної підтримки провідної світової держави.

Водночас Саїд зауважив, що Європа займається самообманом, поширюючи наратив, що Україна буде зраджена лише через Трампа. Проблема значно глибша.

Західне лицемірство проявлялося від початку війни:

• обіцяні санкції не зупинили російську економіку;
• у 2023 році до ЄС надійшло 35 млн барелів російської нафти у вигляді нафтопродуктів;
• кожен двадцятий рейс у Великій Британії використовував паливо з російської нафти;
• західні комплектуючі, зокрема британського виробництва, були виявлені у російських боєприпасах.

Зброя, якою вбивають українців, містить компоненти з країн, що офіційно засуджують агресію. Трамп - зручний цап-відбувайло, який прикриває глибшу проблему: небажання європейських лідерів взяти на себе відповідальність.

Навіть зараз Велика Британія не збільшує оборонний бюджет понад одну п’яту від 1% ВВП — і тільки до 2027 року, тоді як військові експерти попереджають про неспроможність належно підтримувати союзників чи самозахищатися.

Захід ніколи по-справжньому не ставився серйозно до України:

• у 2014 році світ мовчазно прийняв анексію Криму;
• Європа витрачала на імпорт російських енергоносіїв більше, ніж на допомогу Україні, а також систематично зволікала із наданням зброї.

Хибне уявлення про те, що "провокація" може бути небезпечнішою за прояв сили, стало ключовою слабкістю західної політики. Слабкість завжди заохочує агресора більше, ніж рішучість.

Європа має переозброїтися, інвестувати в оборону 4–5% ВВП, і зробити це навіть за рахунок скорочення інших витрат. Це не агресія — це стримування і шанс зберегти мир, стверджує автор.

Саїд підсумував:

"Україна знаходиться на передовій цивілізаційної битви проти Росії та осі тиранів, у яку вона дедалі міцніше втягується. З Трампом у Білому домі ми більше не можемо покладатися на Америку і повинні стояти — поки що — на власних ногах. У нас є можливості для цього. Справжнє питання полягає в іншому: чи є у нас воля?"

Джерело: УНІАН