Протягом століть віруючі поклонялися реліквіям, які вважали частинками тіла Ісуса Христа. Одна з таких реліквій, а саме священний препуцій або ж крайня плоть Ісуса Христа – викликала суперечки, церковні заборони та скандали. Колись цей артефакт був настільки шанованим, що навіть мав власне свято, але у 20 столітті культ крайньої плоті виявився під забороною, а сама реліквія зникла за загадкових обставин.  Христа Історія крайньої плоті Ісуса Згідно з Євангелієм від Луки, на восьмий день після народження Ісус був обрізаний, як і належало за юдейським звичаєм. Вважається, що крайня плоть Ісуса була єдиною частиною його тіла, яка залишилася на землі після воскресіння та вознесіння. Цей фрагмент тіла Христа вважався настільки цінним, що про нього згадується навіть в апокрифічних текстах. Так, у "Арабському Євангелії дитинства" 6 століття розповідається, що обрізана плоть була збережена старою жінкою в посудині з пахощами. Пізніше нібито з тієї ж посудини Марія Магдалина намастила Ісуса перед його стратою. Мандрівники і віруючі століттями шукали крайню плоть Ісуса. Відсутність достовірних фактів не завадила середньовічним ченцям та правителям стверджувати, що вони знайшли реліквію. У 12 столітті кілька центрів у Франції, Італії та Іспанії одночасно заявили, що вони володіють крайньою плоттю Христа. В певний момент хранителями крайньої плоті Христа називали себе собори й монастирі ще в 17 містах по всій Європі. Крайня плоть Ісуса Одна з найвідоміших версій появи крайньої плоті в Європі пов’язана з Карлом Великим. За легендою, франкському імператору під час його молитви в Єрусалимі з’явився ангел і передав святу реліквію. В іншій версії священний препуцій подарувала Карлу Візантійська імператриця Ірина Афінська. Після цього реліквія нібито потрапила до Папи Лева III і була збережена у Латеранському соборі в Римі. Одним із найдивніших епізодів, пов’язаних із цією реліквією, стали містичні видіння покровительки Європи Катерини Сієнської. Свята стверджувала, що Ісус сам одягнув їй на палець "обручку" зі своєї крайньої плоті, яка була невидимою для всіх, окрім неї.

Викрадення та заборона культу крайньої плоті

Вважається, що у 1527 році під час пограбування Риму військами імператора Карла V німецький солдат вкрав реліквію і втік до містечка Кальката неподалік від Вічного міста. Там вона зберігалася в місцевій церкві понад 400 років і за цей час її відвідали тисячі паломників.

Однак у 20 столітті Ватикан почав боротися з культом священної крайньої плоті Ісуса Христа. У 1900 році Папа Лев XIII заборонив будь-які згадки про неї, а в 1954 році було введено ще суворіші обмеження — священникам під загрозою відлучення від церкви заборонили згадувати про реліквію. У 1983 році священний препуцій безслідно зник з церкви у Калькаті. Більшість вважає, що артефакт викрали злодії. За однією теорією, цінний релігійний артефакт продав на чорному ринку місцевий священник. В іншій версії підозрюють Ватикан, який нібито навмисно забрав крайню плоть Ісуса, щоб остаточно зупинити культ. Відтоді вона більше не з’являлася у публічному просторі.
Джерело: comments.ua