Весняне рівнодення - це день, коли тривалість дня і ночі стають майже однаковими. Ця астрономічна подія символізує початок весни і оновлення природи.

2025 році весняне рівнодення припадає на 20 березня об 11:01 год. Саме в цей момент Сонце перетинає небесний екватор, рухаючись у північну півкулю. Це ідеальний час для нових починань та планів на майбутнє.

Що таке весняне рівнодення

Термін "рівнодення" походить від латинського слова "equinoxium", що означає "рівність дня і ночі". Це час року, коли тривалість дня і ночі майже однакова в обох півкулях - Північній і Південній, пише National Geographic.

Чим далі від екватора, тим довшою стає світлова частина доби. Науковці пояснюють, що майже однакова тривалість дня і ночі в рівнодення пов'язана з тим, що початок дня фіксується за появою краю сонячного диска над горизонтом, а не його центру.

Рівнодення традиційно вважається важливим моментом змін сезонів і символом відродження та оновлення.

Рівнодення бувають двічі на рік - весняне в березні та осіннє у вересні. В ці дні Сонце опиняється просто в зеніті над екватором, де його промені падають перпендикулярно до поверхні Землі.

В Північній і Південній півкулях промені падають під однаково меншими кутами. Через це на всій планеті, крім полюсів, день і ніч тривають по 12 годин. Лише під час весняного та осіннього рівнодення Сонце сходить точно на сході й заходить точно на заході. В ці дні, якщо стати на екваторі, можна побачити, як Сонце проходить просто над головою.

Весняне рівнодення в українській традиції

Наші предки святкували Новий рік навесні, орієнтуючись на березневе рівнодення. Все в їхньому житті було пов'язано з рухом Сонця. З приходом християнства календар зазнав змін. Спершу Новий рік святкували у вересні, а згодом - 1 січня. Попри це, деякі стародавні обряди збереглися. Наприклад, у відомій пісні "Щедрик" згадується "ластівочка".

Сьогодні весняне рівнодення співпадає зі святом Сорока святих мучеників (22 березня), і деякі традиції, на думку дослідників, трансформувалися з язичницьких у християнські. Наприклад, наші предки випікали 40 жайворонків - фігурки пташок із тіста, які символізували весну. Пташок чіпляли на палички та роздавали дітям, які бігали селом, ставали на пагорби чи лавки, щоб "наблизити" жайворонків до неба. Діти під час цього обряду співали заклички. Після ритуалу пташок з'їдали.