Не всі знають, чи можна не йти на похорон близької людини, і чи не є неприсутність на похороні гріхом, а також, як впоратися з втратою того, хто дорогий.

Священник Православної церкви України, активіст, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко пояснив кореспондентові УНІАН важливі нюанси щодо траурного заходу.

За словами експерта, відвідування похорону залежить від обставин, і "це точно не вимірюється категоріями - гріх не гріх".

Чому важливо бути присутнім на похороні і чи можна туди не йти

Священник наголосив, що похорон - прощання з людиною, її тілом, остання можливість бути поруч, і це такий момент вшанування померлого. Коваленко зазначив, що колись на жалобному заході можна було побачити чиєсь обличчя востаннє, а зараз є достатня кількість фотографій, відео, аудіо, які залишаються нам на пам'ять. Співрозмовник додав, що відвідування похорону - це прояв любові до померлого, а також можливість підтримати рідних і близьких.

"...хтось ходить на похорон, хтось - ні. Церква не вимагає обов'язкової присутності на похороні", - сказав співрозмовник. Експерт додав, що кожен може сам вирішувати, як йому вшанувати пам'ять померлого - віддавати шану публічно чи молитися вдома.

"...не кожна людина нормально почувається на цвинтарі чи на похороні, тому обов'язкове відвідування не вимагається", - пояснив священник.

Що робити, якщо не можеш прийти на похорон

За словами Коваленка, якщо хтось не може вшанувати пам'ять померлого чи загиблого особистою присутністю, то може у той момент, коли відбуватиметься похорон, помолитися - можна для цього відвідати храм.

"Під час поховання головним є молитва, якщо ви не можете бути присутнім безпосередньо, то можна молитися в той самий час чи в будь-який інший", - зазначив священник.

Як пережити смерть дорослого сина/чоловіка чи іншої близької людини

"Церква, по-перше, каже, що у Бога немає мертвих - у Бога всі живі. Якраз смерть і похорон, прощання, поминки - це такий момент у житті людини, спільноти, коли перевіряється наша віра у вічне життя, віра у воскресіння. І, якщо ми віримо, то для нас це все-таки певний момент не прощання назавжди, ми маємо надію на зустріч у Царстві Небесному", - сказав експерт.

Священик не тільки пояснив, чи потрібно йти на прощання з померлим, а ще й вказав на те, навіщо покійних поминають. Коваленко наголосив, що ми продовжуємо молитися, влаштовуємо поминки, згадуємо про людину, щоб не забути одне одного, і, коли зустрінемося, впізнати.

"Тому для церковної людини все-таки - це хоч подія і трагічна, хоч вона і болюча, і так само, як і для будь-якої людини, смерть - це жахлива річ, особливо, коли гинуть діти, батьки ховають своїх дітей чи молодих людей, особливо зараз - у час війни. Те саме наше гасло "Герої не вмирають" - воно схоже на християнське "Христос Воскрес!". Тобто сенс один і той самий", - пояснив експерт.

Що допомагає пережити трагедію:

• віра;
• молитва (є традиція читати Псалтир);
• горювання - людина має виплакатися, і біля неї мають бути люди, які можуть втішити і підтримати.

Священнослужитель додав, що можуть допомогти пережити трагічну подію добрі справи, зроблені в пам'ять про померлого.