Місто Лонг'їр є одним з найвіддаленіших та найзагадковіших на планеті.

Воно розташоване на території архіпелагу Шпіцберген між Норвегією та Північним Полюсом. Це найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард. Там мешкає понад тисячу людей, яким заборонили вмирати та народжувати.

В зимовий період ніч може тривати до чотирьох місяців. Люди на острові проводять 155 днів без природного освітлення через своє географічне розташування. При цьому на острові не можна вмирати та народжувати дітей. Щороку столицю Шпіцбергена відвідує багато туристів.

Історія створення поселення

Лонг'їр створили для поселення робітників вугільної шахти, яка колись була однією з найбільших у Скандинавії. Ближче до 2000-х років, коли копальні вичерпалися, робітники нікуди не поїхали, вони осіли тут же, створивши невелике містечко і живучи за рахунок землі, а також туризму та програм додаткової освіти.

У Лонг'їрі, розташованому на півдорозі між материковою Норвегією та Північним полюсом, проживає понад 40 національностей. Більшість ненорвежців прибули на острів із Росії, України, Польщі, Німеччини, Швеції, Данії та Таїланду.

Люди в Лонг'їрі ввели деякі суворі закони, які для сторонніх можуть здатися дивними, але, як вважають автори матеріалу, для їхнього способу життя через екстремальну погоду, в якій вони живуть, правила цілком логічні.

"У міру того, як місто продовжувало розвиватися, все більше людей хотіли приєднатися до цього тихого "краю світу" не тільки через простий спосіб життя, але й через довгі і темні зими, які бувають дуже красивими", – сказано в статті.

На острові не дозволено вмирати чи народжувати

Два дуже радикальні закони, ухвалені людьми, які живуть у Лонг'їрі, не дозволяють ні вмирати, ні народжувати на цій території. Причина, через яку не можна вмирати в поселенні, полягає в тому, що тіло неможливо закопати в сніг, а в землі воно буде дуже повільно розкладатися.

"Це привабить білих ведмедів, які становлять одну з найбільших небезпек для поселенців. Тому, якщо хтось почувається дуже погано настільки, що може померти, його відправлять у південну частину Норвегії. Там хворому дадуть ліки або належним чином поховають", - пояснили автори матеріалу.

Якщо бачать, що людина ось-ось може відійти у вічність, її негайно доправляють на материк літаком. Людям, у яких діагностували смертельні захворювання, доводиться переселятися до материкової частини Норвегії.

"Це - не примхи, а необхідність. Постійно замерзла земля не тільки не дасть решткам розкластися, а й прекрасно збереже хворобу, що вбила вас, яку місцеві жителі зможуть підхопити пізніше. Якщо здається, що ви ось-ось помрете, буде вжито всіх зусиль, щоб відправити вас на материк, - наголосив експерт з Норвезького університету науки та технології Крістіан Меєр.

На місцевому цвинтарі не ховають ще з 1950 року. Кремація у Лонг'їр також не стала популярною.

Місцеві жителі побоюються поширення різноманітних інфекцій.

Ситуація стала дуже небезпечною, коли у тілах, похованих ще сто років тому, виявили іспанський грип (так звану іспанку, яка забрала життя мільйонів людей). Особливо це лякає на тлі зміни клімату. Якщо "вічна мерзлота" одного разу таки розтане, людство може отримати нову епідемію іспанки.

Немає лікарні

У поселенні також немає лікарні чи пологового будинку. Щоб уникнути будь-яких ризиків під час пологів, влада острова наполегливо рекомендує кожній вагітній жінці приблизно за три тижні до пологів вирушити до найближчого міста, де є лікарня.

Ще один закон не допускає кішок у поселення

Кішки можуть полювати на птахів у поселенні. Тому замість того, щоб йти на непотрібний ризик, мешканці їх уникають.

Що відомо про острів

Коли сонце сідає 5 жовтня кожного року, Лонг'їр не бачить світла протягом 155 днів до 8 березня. Це робить його одним із небагатьох місць у світі, де вдень можна побачити північне сяйво.

Навколо бродить більше ведмедів, ніж людей. Чисельність білих ведмедів на архіпелазі Шпіцберген становить близько 3000 особин. Тому буквально всі жителі носять із собою зброю на випадок нападу, а кожен студент у місцевому університеті у перші дні занять вчиться стріляти.

У цьому невеликому поселенні є свій університет, що робить столицю Шпіцбергена унікальним місцем: тут розташовані найпівнічніший університет у світі, найпівнічніша лікарня, бібліотека, магазини, дитячий садок. Оскільки у зимові місяці місцеві жителі пересуваються на снігоходах та собачих упряжках, тут передбачено спеціальні "парковки" для собак.

З середини 20-го століття влада взяла курс на нормалізацію життя в місті та розвиток соціальної інфраструктури. У ті ж роки почався значний розвиток туризму та науково-дослідної діяльності. Відкриття аеропорту в 1975 році стало важливою подією для життя Лонг'їра, який поступово перетворився на туристичний пункт.

Вчені стікаються на архіпелаг у дослідницьких цілях. Крім того, на Шпіцбергені знаходиться Всесвітнє сховище насіння. На даний момент у банку зберігається понад 800 тисяч насінин різних видів, і їх кількість збільшується. Мета сховища - допомогти людству перезавантажитись у разі глобальної катастрофи.

Це сховище вже довело свою корисність, оскільки вчені на Шпіцбергені допомогли сирійським вченим відтворити варіації насіння.

При цьому вічна мерзлота гарантує, що зразки насіння залишаться замороженими навіть без електрики.

Джерело: gazeta.ua