Звір, який, за словами місцевих, світиться криваво-червоним кольором, швидко став частиною східноафриканського фольклору.

Мешканці берегів озера Танганікія в Бурунді, десятиліттями живуть у страху — їх роками тероризує крокодил-вбивця.

Про це пише Daily Star.

Коли в 70-х роках на береги озера почали виносити випотрошені трупи і відрубані ноги, селяни заговорили про серійного вбивцю, який почав блукати регіоном.

Однак у міру того, як тіла накопичувалися, люди почали розуміти, що це була не звичайна людина, яка влаштовувала різанину. Кровожерливим вбивцею насправді був величезний нільський крокодил.

Деякі налякані місцеві кажуть, що звір був 9 метрів завдовжки, інші – 12 метрів. Очевидці описували його як такого, що іноді світився червоним, а іноді, як кажуть, був жовтого кольору, а з його величезної голови росла трава.

Місцевий шаман одного разу попередив знімальну групу, що кровожерлива рептилія контролюється "злою людиною", яка використовує крокодила для здійснення вбивств.

Хоча ця істота має майже міфічний статус у Бурунді, а також у сусідніх Руанді та Демократичній Республіці Конго, монстр абсолютно реальний.

Пізніше крокодил-вбивця стане відомим під одним ім'ям, яке спричиняє страх у мешканців Нілу і всієї Східної Африки – Густав.

Таємниче походження

Вважається, що Густав народився в 50-х або 60-х роках десь уздовж річки Ніл. Експерти вважають, що в дитинстві він харчувався так само, як і більшість інших крокодилів, полюючи на рибу та дрібних ссавців. Однак, коли звір почав виростати до своїх значних розмірів, ловити меншу спритну здобич стало б неможливо.

За оцінками експертів, які бачили істоту на власні очі, вона могла сягати близько 6,5 метрів, і важити стільки ж, скільки автомобіль (близько тони). Для порівняння, найдовший крокодил, який був офіційно виміряний, мав довжину 6 метрів, а це означає, що Густав може побити цей рекорд.

Густав був змушений переключити свою увагу на більшу, повільнішу здобич. Спочатку він перекушував буйволами та бегемотами, а потім відчув смак до людського м'яса.

Люди були б легкою мішенню для монстра, оскільки озера та річки, в яких він жив, були і залишаються популярними місцями для риболовлі. Місцеві вишикувалися на березі, зануривши вудки у воду, щоб розумний мисливець міг точно знати, де вони перебувають.

Вважається, що Густав, можливо, вбив сотні людей протягом 80-х років, хоча місцеві давали йому відсіч.

На міцній шкірі крокодила видно шрами від поранення списом на плечі, а також декілька кульових отворів від кулеметного вогню. Попри бойові шрами, жоден з нападів не вплинув на здатність звіра перекушувати людьми.

За деякими свідченнями, Густав почав заходити у пошуках людської здобичі навіть у міста, тоді як інші припускають, що через любов крокодила до людського м'яса навіть скидали в озеро тіла жертв жорстоких геноцидів у Бурунді (1972/1993) та Руанді (1994).

Спіймати вбивцю

Не дивно, що було докладено зусиль, щоб покласти край правлінню терору Густава. 2004 року на американському каналі PBS вийшов документальний фільм "Спіймати крокодила-вбивцю", що розповідає про зусилля французького експерта з рептилій Патріса Фея, який протягом усього життя намагався зловити цю істоту.

Патріс разом з командою науковців та місцевих слідопитів роками полював на Густава, сподіваючись зловити його живим. Француз особисто засвідчив десятки жорстоких вбивств, скоєних Густавом протягом 90-х років, і зауважив, що багато жертв крокодила не були з'їдені після смерті, що свідчить про те, що тварина вбивала заради спортивного інтересу. Деяких нещасних Густав затягував на глибину і топив, інших він потрошив і залишав помирати на березі.

Щоб покласти край його правлінню терору і вивчити істоту, Патріс побудував 9-метрову пастку у вигляді клітки для упіймання крокодила, помістивши туди м'ясо і навіть живих тварин, щоб приманити Густава. Однак Густава не вдалося обдурити, і екіпаж так і не наблизився до упіймання звіра. В інтерв'ю BBC 2002 року Патріс описав свої зусилля.

Він сказав: "Ми встановили пастку в Рузізі (місцева річка), поклали всередину приманку і провели цілу ніч у річці з камерами, але це була повна невдача. Крокодил вигулював за межами клітки, дражнив нас, і ми не змогли його зловити".

За тиждень до закінчення місії екіпаж Патріса залишив живу козу, прив'язану до клітки. Коли вони повернулися, клітка залишилася зачиненою, а кози вже не було.

Чи живий крокодил сьогодні

Цілком ймовірно, що Густав може бути живий і здоровий і сьогодні. Востаннє крокодила офіційно бачили 2009 року, хоча група рибалок стверджує, що бачила звіра 2015-го.

За словами експертів, такі крокодили, як Густав, якому зараз близько 70 років, можуть жити і після 120 років, а перерви між полюваннями можуть становити декілька місяців, якщо здобич достатньо велика.

Враховуючи величезну територію, на якій він полюбляє полювати, цілком можливо, що крокодил може роками залишатися непоміченим, особливо якщо він харчується здобиччю, яка не є людиною.

Так чи інакше, Густав досяг такого міфічного статусу в Бурунді та за її межами, що люди, безсумнівно, будуть боятися цієї істоти ще довго після того, як він зникне.