У Британії новий уряд: цікавинки виборів, як зміниться підтримка України та на що Києву треба звернути особливу увагу.

Консервативна партія, після 14 років при владі, переходить в опозицію. Вже колишній прем’єр Ріші Сунак, передаючи владу своєму наступнику, лідеру лейбористів серу Кіру Стармеру, визнав свої помилки й вибачився перед однопартійцями. Натомість Кір Стармер подякував Ріші Сунаку, закликавши не знецінювати результатів його роботи. Спостерігаючи за всім цим, і порівнюючи з українськими виборами до повномасштабного вторгнення, така ввічливість здавалося б непримиримих опонентів, як і здатність визнати власні помилки, просто вражає.

У п’ятницю, 5 липня, Володимир Зеленський вже поговорив телефоном із Кіром Стармером, привітавши його з перемогою й подякувавши за запевнення, що підтримка України з боку Великої Британії залишатиметься незмінно принциповою. "Ми скоординували позиції перед самітом НАТО у Вашингтоні й іншими міжнародними заходами та обговорили продовження двосторонньої співпраці, зокрема підготовку безпрецедентної 100-річної угоди між Україною та Великою Британією", - додав Зеленський.

Тож, чого Україні очікувати від нового лейбористського уряду у Великій Британії? На що Києву слід звернути особливу увагу? Та як можуть змінитися умови перебування українців у Великій Британії за лейбористського уряду? Про це ТСН.ua розпитав у дослідниці Українського Форуму в британському Інституті міжнародних відносин Chatham House Ольги Токарюк.

Атмосфера виборів: почути кожного

Якщо просто ходити вулицями Лондона чи будь-якого іншого англійського містечка (під час цієї кампанії я побувала в кількох містах), можна було навіть і не здогадатися, що відбувалася якась кампанія, що скоро вибори, бо вуличної агітації практично не було. Це, звичайно, мої перші вибори тут, і я не знаю, як було до цього. Результат цих виборів був відомий, перемогу лейбористам прогнозували, тому можна припустити, що партії не бачили особливого сенсу витрачатися на рекламу. Єдина вулична агітація, яку я бачила, була за лейбористів.

Про те, що відбувається кампанія, а вона була швидкою – лише шість тижнів, звичайно можна було здогадатися з медіа, які досить активно її висвітлювали. Навіть безкоштовна щоденна газета Evening Standard, яку роздають у лондонському метро, вийшла 3 липня на передовиці зі статтею про їхню підтримку лейбористів Кіра Стармера. Тобто, у Великій Британії напередодні виборів медіа можуть засвідчити, кого вони підтримують. Цю газету читають мільйони людей. Проте, невідомо, чи хтось в останній момент під цим впливом змінив свою думку й вирішив проголосувати за лейбористів, з огляду на те, наскільки у них великий відрив від консерваторів. Проте, постає інше питання: наскільки молодь, яка переважно "сидить" у соцмережах, була в курсі цієї кампанії?

У публічному просторі якихось великих маніфестацій, передвиборчих зібрань чи дебатів, наприклад на стадіоні, не було. Кандидати тут намагаються взаємодіяти з виборцями на своїх округах. Тобто, традиційно кандидати ходять у люди, від дверей до дверей, підходять до людей просто на вулицях у своєму районі й питають: "Ви тут живете і голосуєте?". Кілька моїх знайомих українців розповідали, що до них підходили кандидати в їхніх районах десь на світлофорі й питали, чи вони голосують. Тобто, тут такий більш людяний підхід, кожен громадянин може зустрітися зі своїм кандидатом десь на вулиці, побачити й поспілкуватися з ним.

Також цікаво, що цього року вперше дозволили голосувати громадянам Британії, які мешкають більше 15 років за кордоном. Можливо Україні теж варто звернути на це увагу, з огляду на те, скільки зараз наших громадян за кордоном. І потенційно частина з них залишиться там. Тому, можливо, нам теж треба змінювати виборче законодавство й давати українським громадянам, які живуть за кордоном, більше можливостей і полегшувати їхній доступ до виборчого процесу, в тому числі й за допомогою голосування поштою (у Великій Британії поштове голосування почалося за кілька тижнів до 4 липня), а також в електронному вигляді, як це практикують у багатьох країнах.

Лейбористи: на що треба звернути увагу

Лейбористська партія на чолі з Кіром Стармером – новим прем’єром – здобула переконливу перемогу, найбільшу за десятиліття. Консерватори, які були при владі 14 років, зазнали найбільшої нищівної поразки від часів Другої світової. Кілька років тому Кір Стармер замінив на посаді очільника Лейбористської партії Джеремі Корбіна, якого консерватори дуже критикували. Він мав досить неоднозначні позиції і щодо НАТО, і щодо різних конфліктів, ініційованих авторитарними державами, такими як Росія.

У Кіра Стармера позиція однозначна. Він підтримує Україну. Це записано в програмі Лейбористської партії. І ще один дуже важливий пункт у цій же програмі – підтримка України на шляху до членства в НАТО й надання всього необхідного в боротьбі з Росією. Тобто, можемо говорити, що після зміни уряду у Великій Британії, її позиція щодо підтримки України кардинально не зміниться. Лейбористи підтримуватимуть Україну так само, як і попередній консервативний уряд. Можуть бути лише деякі нюанси. Їхнє значення не варто перебільшувати, але хочу згадати два основні, на які варто звернути увагу.

Перший - підхід лейбористів до політики безпеки загалом.

Консерватори в своїй передвиборчій програмі обіцяли збільшення оборонних видатків до 2,5% ВВП до 2030 року. Зараз вони на рівні 2%. Лейбористи це також підтримують, однак не ставлять якогось дедлайну: в їхній програмі йдеться, що вони планують збільшити видатки на оборону до 2,5% "так скоро, як це можливо". Це один із пунктів, за який консерватори намагалися атакувати лейбористів під час виборчої кампанії, кажучи, що вони не стільки вже й переживають за безпеку Британії. Цей нюанс не впливає на позицію лейбористів щодо України, але демонструє, що, можливо, їхнє ставлення до безпеки не настільки жорстке й рішуче, як у попереднього уряду.

Другий - обіцянка лейбористів приділяти велику увагу співпраці з країнами так званого Глобального Півдня.

Посилювати співпрацю з незахідними країнами - це один із їхніх пріоритетів. Теоретично це може означати, що якась частина уваги, яка раніше приділялася НАТО й Україні, тепер буде переорієнтована на інші країни світу. Але, знову ж таки, це не матиме якогось кардинального короткострокового впливу на їхнє ставлення й підхід до підтримки України.

Праві і Brexit: хто ще буде в парламенті

До парламенту Великої Британії потрапила партія колишнього депутата Європарламенту Найджела Фараджа Reform UK ("Реформуймо Британію" - є наступницею партії Brexit, яка теж була заснована Фараджем і просувала жорсткий вихід Британії з ЄС – ред.). Загалом вони отримали 4 місця, включно з Найджелом Фараджем, який вперше потрапив до Палати громад.

Під час передвиборчої кампанії Фарадж і його партія просували проросійські меседжі, заявляючи, що це НАТО винне у вторгненні Росії в Україну, намагаючись виправдати російське вторгнення. Це викликало обурення мейнстрімних партій. Всі основні партії, це і консерватори, і лейбористи, і ліберальні-демократи, які також здобули досить серйозні успіхи на цих виборах, засудили висловлювання Фараджа. Але, маймо на увазі, що Фарадж тепер буде у британському парламенті, плюс ще троє депутатів його партії. Це невелика група, великої влади вони не матимуть. Але такі заяви маємо бути готовими час від часу чути.

Щодо власне ліберальних-демократів, вони наростили свою присутність у парламенті, отримавши 71 місце. Проте, на жаль, їхній кандидат, колишній журналіст і дуже потужний прибічник України Едвард Лукас не пройшов по одному з округів Лондона. Ще у 2007 році він видав книжку "Нова холодна війна", де застерігав Захід щодо Путіна й того, чим може обернутися період його правління в Росії. Для України було б дуже добре, якби така людина була в британському парламенті. Він дуже добре знає Україну, чим є сучасна Росія, а також послідовно виступав за збільшення видатків Британії на оборону.

Українці в Британії: залишати чи повертати

Зараз тут понад 200 тис. українських шукачів прихистку, які отримали візи тимчасового захисту за британською програмою Homes for Ukraine на три роки. Термін дії найперших таких віз збігає в березні 2025 року. Але їх можна продовжити ще на півтора роки. За цей час до програми внесли зміни, які ускладнили отримання віз членами родини. Раніше українці, які вже перебували у Великій Британії за програмою Homes for Ukraine, могли запросити членів своєї родини, виступити для них спонсорами й перевезти їх сюди. З лютого 2024 року це вже неможливо. Це робив консервативний уряд. Чого очікувати від лейбористів?

Поки що невідомо. Вони не висловлювалися, як підходитимуть до питання українців у Великій Британії, чи будуть запроваджувати якісь зміни до цієї програми тимчасового захисту. Але ми знаємо, що міграція є одним із найгарячіших питань у британській політиці. На виборах це було однією з головних тем. Обидві партії - консерватори та лейбористи – обіцяли виборцям досить жорстку позицію щодо міграції, зменшуючи кількість мігрантів у Британії.

Позиція попереднього консервативного уряду щодо українців була такою, що після закінчення цих 4,5 років, вони муситимуть повернутися додому. Наявні візи не дають українцям можливості легально перебувати в Британії. Тобто, це тимчасові візи, які не можна перетворити на ті, що дають право постійного проживання. Українці ініціювали вже кілька кампаній, писали петиції до уряду з проханням дати можливість переводити ці візи на ті, які дають можливість залишатися у Великій Британії. Всі ці петиції відхилялися попередні урядом. Думаю, що від лейбористів тут також не варто очікувати якихось змін. Вони співпрацюють щодо цього з українською владою. Попередній уряд співпрацював точно, і позиція української влади була теж такою, що українці мають повернутися додому, вона заохочувала уряди країн-партнерів не давати легкого шляху українцям залишатися за кордоном на постійне перебування.