Як відзначали 300-річний ювілей дому Романових в Ізмаїлі(фото)
Сьогодні о 13:00
Ювілейні заходи 1913 року присвячувались даті «одностайного обрання» Великим земським собором на царство у Москві у «21 день лютого 1613 року» боярина Михайла Федоровича Романова. У повітовому Ізмаїлі святкували масштабно та урочисто, дотримуючись загальноімперської програми.
Головні заходи у нашому місті відбулися 21 лютого. Цього дня пройшли урочисті богослужіння у Свято-Покровському соборі та інших православних церквах, а також у храмах інших конфесій міста (євреї, католики та ін.). Подячні молебни відбулися у присутності представників міської адміністрації, духовенства та сотень парафіян.
На центральних Маріїнській та Олександрівській вулицях відбувся парад розквартованих у місті військових гарнізонів та підрозділів. На вулицях та площах було розгорнуто святкові базари та пройшли народні гуляння. У навчальних закладах (наприклад, в Ізмаїльському міському училищі, чоловічій та жіночій гімназіях) було проведено урочисті заходи, де учням розповідали про історію династії та роздавали пам'ятні книжки. У дні святкування пройшла акція збору пожертв на благодійність, а також було влаштовано безкоштовні обіди для незаможних.
Як і по всій імперії, значну частину городян було нагороджено бронзовими медалями «На згадку про 300-річчя царювання дому Романових». Увечері адміністративні будівлі та приватні будинки були прикрашені святковою ілюмінацією.
Однак не обійшлося і без курйозів. Як повідомляла газета «Придунайський край», в одному з окраїнних районів міста кимось була пущена чутка про те, що на організацію урочистостей міською управою було асигновано значні кошти, і частину з них передбачалося направити на частування населення. Мешканці передмістя перебували у приємному очікуванні.
21 лютого, як тільки в одному з храмів пролунав дзвін, люди покинули свою роботу і зібралися на площі біля церкви в очікуванні уявного частування. Минула година, дві, а пригощати народ ніхто не збирався... І тут у натовпі поширилася чутка про те, що виділені управою гроші привласнили собі дві уповноважені особи. Жителі почали обурюватися і розшукувати уявних «злодіїв». Коли ті з'явилися, у натовпі пролунали крики: «Шахраї, громадські гроші замотали! Давай їх сюди!».
Тим часом натовп зростав і погрожував уповноваженим розправою. Невідомо, чим закінчилася б ця історія, якби на місце не прибула поліція. Правоохоронці насилу розігнали буянів і відновили громадський порядок.
