Сьогодні я вам розповім про Івана Котляревського – видатного українського письменника та драматурга. Він був одним із ідеологів освіти в Україні. Завдяки цій людині зародилася сучасна літературна українська мова. Але що його пов'язувало з нашим Ізмаїлом?

Іван Петрович Котляревський (1769-1838) народився 29 серпня 1769 р. у Полтаві у сім'ї дрібного чиновника. У 1780-1789 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії. Вже в юності захоплювався віршуванням. Вчаючи дітей в будинках поміщиків, знайомився з народним побутом, традиціями та обрядами. Згодом ці спостереження допомогли йому у літературній творчості.

Протягом 1796-1808 рр. Котляревський служив у російській армії. Цей період його життя пов'язаний із нашим краєм. У 1806 р. почалася чергова російсько-турецька війна. Незабаром Котляревського призначають ад'ютантом командувача другого корпусу генерала від кавалерії барона Майєндорфа. Разом із генералом Котляревський прибув до Дубоссарів. На той час російські війська зайняли турецьку фортецю Бендери, а потім – фортецю Аккерман.

Наступною була розташована в дельті Дунаю Ізмаїльська фортеця. Тут Котляревський виявив себе як дипломат у переговорах із буджацькими татарами. Взяття Бендер спонукало командування російських військ відправити на переговори делегацію у складі бригадира Катаржі та ад'ютанта Котляревського. З щоденника останнього випливає, що Іван Петрович добровільно зголосився в цю ризиковану для життя подорож селами татар. Можливо, він був щиро переконаний, що умовивши місцевих жителів не чинити опір, він допоможе встановленню миру та спокою у Буджаку. Результатом місії стала безумовна капітуляція військ Буджацької Орди, які сподівалися зберегти своє життя, майно та землю. Але відмова від опору загарбникам ще ніколи не давала позитивного результату. Через кілька місяців після капітуляції десятки тисяч татар та турків були фактично депортовані до Добруджи та Анатолії, а всі мечеті в Буджаку були або зруйновані, або перетворені на православні храми.

Це була небезпечна дипломатична місія, але ад'ютант Котляревський блискуче впорався з нею. За це його нагородили орденом Святої Анни четвертого ступеня.

За участь у кампанії з облоги Ізмаїла Котляревський отримав дві подяки. Під час переправи в човні через Дунай козаки впізнали автора «Енеїди» та кричали йому: «То це ти, батьку наш. Іди, батьку, до нас, ми тобі зробимо старшим».

10 січня 1807 р. Котляревський залишив наше місто і поїхав до Полтави. Вийшовши з військової служби, він зайнявся вихованням дітей бідних дворян, виявивши себе талановитим педагогом. У Полтаві Котляревський брав участь у постановці п'єс, сам виконав низку комічних ролей. Майже десять років очолював місцевий театр. 1819 р. написав для театру п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які мали велике новаторське, мистецьке та суспільне значення.

Помер І. ​​П. Котляревський 29 жовтня 1838 р. Його поховали на полтавському цвинтарі біля дороги на Кобеляки.

На згадку про великого українця, який зробив внесок у визволення Ізмаїла, одна з вулиць міста названа його ім'ям. Ім'я класика української літератури носить центральна бібліотека для дорослих. 

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв