Сьогодні наша співрозмовниця - Оксана Федорівна Бондаренко, завідуюча жіночою консультацією Ізмаїльського перинатального центру КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня», дитячий гінеколог.

Вона приймає дівчаток, які ще вчора гралися у дворі, і зустрічає їх знову — вже дорослими жінками, майбутніми мамами. Понад два десятиліття Оксана Федорівна стоїть на сторожі жіночого здоров’я у регіоні, де інколи один лікар означає надію для тисяч. Наша розмова— про відданість професії, щоденну турботу і віру в те, що здорова жінка — це сильна Україна.

— Оксана Федорівна, коли у Вас з’явилася мрія стати лікаркою?

— Ще в ранньому дитинстві. Я росла в селі Саф’яни і була єдиною дівчинкою серед хлопців на новій вулиці. Ми гралися у недобудованих будинках, і я завжди була «медсестрою». Лікувала всіх, як могла. Навіть був випадок, коли дала хлопчику валер’янку (знайшла вдома у мами той пузирьок) — він потім пів дня спав, а його мама прийшла до моєї з’ясовувати, що сталося… Тоді, дитиною, я вже знала: буду лікарем.

— Де ви навчалися?

— Спочатку вступила до медичного училища в Білгороді-Дністровському. Там був великий конкурс – 12 претендентів на місце! Але я поступила, вивчилась, повернулась в Ізмаїл та почала працювати лаборантом у пологовому будинку. Але мені цього було мало – я ж марила бути лікарем. Мої колеги дуже скептично ставились до цієї моєї мрії – проте я все ж поступила до медичного вишу, дуже старанно навчалася та знову повернулась в наш пологовий будинок.

— Чому обрали саме гінекологію?

— Я одразу сказала мамі, що буду акушером-гінекологом. Розумієте – це головне диво життя, коли народжується нова людина. Допомогти матері виносити її та народити – це і є змістом роботи акушера-гінеколога. І я своєї мети досягла. Після навчання повернулася до Ізмаїла і почала працювати у пологовому будинку. Щодо ритму роботи - у нас були дні, коли приймали майже по два десятки пологів… Як воно – зрозуміє лише той, хто відпрацював в пологовій залі хоча б день...

— Як з’явилася спеціалізація дитячого гінеколога?

— На початку двотисячних у нашому регіоні взагалі не було дитячого гінеколога. Мене направили до Києва на спеціалізацію, навчання тривало три місяці. Після повернення в Ізмаїл ми цей напрямок фактично створювали з нуля: відкривали кабінет, налагоджували роботу. До речі, я чекала тоді на дитину… Але все, що треба було, ми зробили. І вже понад двадцять років я працюю з дівчатками.

— Ви єдина дитяча гінекологиня у регіоні?

— Так. До мене приїжджають не лише з Ізмаїла, а й з Болграда, Арциза, Рені, з віддалених сіл регіону. Пам’ятаю дівчинку з серйозним захворюванням, яке ми виявили у дитини в дев’ять років — вона досі лікується і щороку приїжджає на огляд.

— Які основні проблеми у здоров’ї сучасних дівчат?

— Дуже багато гормональних порушень, і це пов’язано зі стресом і харчуванням. Часто бачу розлади харчової поведінки. Дівчата виснажують себе дієтами, не розуміючи наслідків такого ставлення до власного організму. Втрачається вага — і одразу виникають проблеми з менструальним циклом і загальним здоров’ям. Тут є порада батькам: якщо є питання до стану дитини – йдіть до сімейного лікаря. Якщо виникають хвилювання з приводу стану чи поведінки дитини – звертайтесь до сімейного лікаря. Увага до здоровʼя – вкрай важлива умова для його збереження… А увага до здоровʼя молоді – це турбота про наше майбутнє. Як би пафосно це не звучало…

— Чи змінилося ставлення жінок до свого здоров’я?

— На жаль... Багато хто роками не проходить профілактичні огляди. А це може коштувати життя. Нещодавно був випадок, коли жінка потрапила до гінеколога із запущеним онкологічним захворюванням, хоча регулярно приводила на огляди своїх доньок - проте сама відмовлялась пройти огляд… А це допомогло б виявити захворювання значно раніше. На жаль, це сталося дуже пізно. На жаль, це не стане доказом необхідності бути уважним до себе – і тут не про соломку, яку б постелив, якби знав, де впадеш… Тут про наше вміння наступати на граблі…

— Що Вас як дитячого гінеколога, який бачить завтрашніх мам, найбільше хвилює у майбутньому?

— Так, сьогоднішні дівчатка — це майбутні мами. Якось склалося так, що багатьом із них складно подбати навіть про себе. Це тривожно. Вони живуть в соцмережах – батьки майже не мають впливу чи то авторитету… Поради дорослих перевіряються в чат-ботах… Відповіді на свої питання вони шукають в соцмережах. А там не вчать простому та вкрай важливому: дбати про своє здоров’я та вважати профілактичне звернення до лікаря турботою про себе та своє майбутнє. Це – дійсно проблема… Чомусь навчаємо дівчат ми, лікарі, тут, в жіночій консультації, або наверху – в пологовому… Проте вони тут довго не перебувають…

— Чи важко працювати в умовах війни?

— Звісно, важко. Багато молодих виїхало, менше народжується дітей. Але водночас до нас приїжджають жінки з інших регіонів — із Херсона, Харкова, Запоріжжя. Ми допомагаємо всім. Бо лікар — це не просто професія, це служіння людям і своїй країні.

— Яку пораду ви дасте жінкам?

— Вона - поза часом: здоров’я — це найцінніше, що у нас є. Його потрібно берегти і турбуватися та дбати про його стан регулярно. Маленька проблема з часом стає великою. Тому краще прийти на огляд до гінеколога вчасно та побороти її, ніж потім довго та важко боротися з серйозними наслідками.

— Який момент у роботі для вас найцінніший?

— Коли бачиш результат. Коли зустрічаєш у місті дітей, яких приймала при народженні, та впізнаєш по батькам. Коли ці діти приходять до тебе вже дорослими — це неймовірне відчуття!

І саме воно є найціннішим в моїй роботі. Бува, що після важкого дня мене питають: якби повернути молодість, чи обрала б цей шлях? Так. Це важка робота, але вона приносить справжню радість. Бо ти допомагаєш з’являтися новому життю. І бачиш, як воно продовжується в наступних поколіннях. Це – диво, до якого мені пощастило долучитись.

…Історія Оксани Федорівни Бондаренко — це не лише про медицину. Це про відповідальність, людяність і щоденну боротьбу за здоров’я нації. У час, коли Україна виборює своє майбутнє, є ті, хто щиро дбає про здоров’я жінок і дітей. Тому у нашої країни є найголовніше — надія на сильне, здорове покоління.

Джерело: Ізмаїльська міська центральна лікарня