Як стверджується в електронній енциклопедії «Древо», православ'я у південній Бессарабії сповідалося з давніх-давен. Перші відомі православні обителі на цій території датуються останньою чвертю ХІ ст. Місцеві віруючі тоді перебували під омофором митрополії Константинопольського патріархату, кафедра якої перемістилася до Ізмаїла у другій чверті XVII ст. Відомо, що згодом місто часом втрачало роль кафедрального, але знову повертало її.

У 1812 р. з приєднанням наших земель до Російської імперії Ізмаїл перейшов у відання Кишинівсько-Хотинської єпархії Російської православної церкви. Цього ж року місце під нове місто Тучков (або посад при фортеці) було освячено протоієреєм Микитою Іоанновичем Глизяном. Незабаром у місті пожвавилося будівництво православних храмів. У цей час були зведені церкви Св. Миколая (1814), Димитрія Солунського (1816), Покровський собор (1831).

Із заснуванням старовірської Білокриницької ієрархії у 1840-х рр. у місті оселився її єпископ, який мав проте титул Васлуйського. У 1857 р., коли Південну Бессарабію було передано під юрисдикцію Князівства Молдова, яке було васалом Османської імперії, Ізмаїл з округою повернули під омофор Константинопольської церкви і підпорядкували його Молдавському митрополиту. У 1864 р. він став кафедральним містом Нижньо-Дунайської єпископії Румунської православної церкви. Тут була заснована духовна семінарія та пожвавилася боротьба зі старообрядцями.

У 1878 р., після повернення цих земель до складу Російської імперії, Нижньо-Дунайська кафедра була виведена з міста, і православ’я потрапило у відання Кишинівської кафедри Російської православної церкви.

З 1918 р., із заняттям Бессарабії румунськими військами, церковне життя здебільшого тривало під омофором Румунської православної церкви. Одночасно із існуванням Ізмаїльського вікаріатства, з 1924 р. місто стало центром самостійної Білгородської (Четатя-Албійської) єпископії Бессарабської митрополії Румунської церкви. У 1937 р. був освячений новий Костянтино-Єленінський кафедральний собор.

З 1940 р., після приєднання Бессарабії до СРСР, самостійна кафедра Ізмаїла була заснована і в складі Російської православної церкви. Вона у місті діяла до 1954 р., після чого Ізмаїл увійшов до складу Одеської єпархії, став центром благочиння, а з 1991 р. – другим її кафедральним містом.

На жаль, у нашому місті досі немає жодного храму самостійної Православної церкви України.

Ігор ОГНЄВ.

На фото: після приєднання у 1812 р. Бессарабії до Російської імперії в ізмаїльській мечеті розмістили православну Хрестовоздвіженську церкву.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв