Скільки їх було в історії Ізмаїла, мабуть, і не перерахуєш. Ось тільки деякі з них: братська могила моряків з канонерського човна «Терець», які загинули в роки Першої світової війни, на колишньому Великому міському православному цвинтарі, безіменне поховання з червоною зіркою на місці п'ятиповерхівки, в якій нещодавно існував магазин «Ювілейний» та й масове поховання воїнів різних національностей на дунайському березі, на місці якого нині гордо височіє обеліск з орлом на вершині. Тільки тут нічого не нагадує, що це меморіал, споруджений на згадку про загиблих відразу в кількох війнах, які торкнулися своїм чорним крилом Південної Бессарабії. Докладніше розповім ще про одну братську могилу, про яку сьогодні навряд чи хтось знає.

29 листопада 1944 р. жителі Ізмаїла на території колишньої фортеці взяли участь у церемонії поховання останків городян, які стали жертвами німецько-румунських окупантів у роки Другої світової війни. Серед присутніх – представники трудових колективів, партійних та радянських організацій, інтелігенція, військові, молодь, що навчається. У натовпі видно плакати «Жертвам фашистського терору, по-звірячому замученим гітлерівськими варварами», «За вашу смерть мститимемося фашистам!».

О 17 годині розпочинається мітинг, на якому за традицією виступають керівники обласних та міських партійних, радянських організацій, а також представник особового складу Дунайської військової флотилії. 

Події цього дня відбуваються в безпосередній близькості від височини, де викопана могила. Сюди заздалегідь були перенесені останки розстріляних і похованих живцем окупантами мирних городян, які були витягнуті з похмурої криниці, що знаходиться внизу.

Мітинг закінчено. Голі голови присутніх, останки загиблих віддаються землі. У повітрі розноситься триразовий рушничний залп. Могильний пагорб устилається десятками вінків та осінніми квітами. Пізніше над братською могилою планують спорудити обеліск, увінчаний п'ятикутною зіркою. Так описує церемонію більш як 80-річної давнини кореспондент ізмаїльської обласної газети «Придунайська правда».

Після прочитання цього репортажу я запитую себе: «А де ж знаходилася ця братська могила?». Можливо, на невеликому пагорбі біля занедбаного обеліска з орлом, де колись височів хрест «Трійця?». Принаймні на території колишньої фортеці іншого пагорба не знайти. Друге не менш важливе питання: «Чому пам'ятний знак жертвам масового розстрілу, більшість жертв якого складали городяни єврейської національності, місцева влада у наші часи встановила чи не за кілометр звідси, практично впритул до залізничного полотна?». Втім, у цьому випадку відповідь очевидна: гуманітарним блоком міської виконавчої влади керують дилетанти, які не зважають на думку істориків-професіоналів, при цьому самі нічого не знають і знати не хочуть.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв