Головний сержант роти бойового та матеріально-технічного забезпечення 18 окремого батальйону Національної гвардії України Валерій Гричаненко ще з дитинства захоплювався малюванням.

“Я завжди захоплювався тими, хто вміє передати свої почуття через папір. Образи, які малює уявлення, мають красномовне відтворення у малюнках. Це безцінний дар!” — розповідає пан Валерій.

Ще школярем він змальовував однокласників, робив швидкі начерки тих, хто працював біля дошки, створював ілюстрації до літературних творів та віршів. Малювання стало для нього способом бачити красу у кожній миті, фіксувати почуття, думки, настрій.

Навіть під час служби у лавах НГУ Валерій знаходив час для творчості — на папір лягали епізоди військових буднів, обличчя побратимів, риси природи, краса тваринного світу.

Та у 2024 році, під час бойових дій під Покровськом, військовослужбовець отримав осколкові поранення. Пальці правої руки зовсім не рухалися. Здавалося, що олівець і пензлик залишаться лише спогадом про минуле життя.

“Я дуже переживав, що більше не зможу малювати... Але саме прагнення повернутися до творчості дало мені сили для відновлення — і фізичного, і психологічного”, — ділиться Валерій.

Крок за кроком, через біль і наполегливу реабілітацію, він відновив рухливість руки. Сьогодні Валерій знову малює — тепер кожна лінія, кожен штрих має для нього особливе значення. Його роботи сповнені вдячності до життя, любові до України та віри в людську силу духу.

Художня творчість для нього — це шлях до зцілення, спосіб знайти гармонію після пережитого, доказ того, що мистецтво може зцілювати душу.