Повномасштабне вторгнення застало Віктора, військовослужбовця 18 окремого батальйону Національної гвардії України у Маріуполі.

15 грудня 2021 року його підрозділ прибув туди на ротацію. А вже на світанку 24 лютого 2022 року — бойова тривога. “Була четверта ранку, я щойно змінився з чергування, коли прибіг старшина і зірвав нас із ліжок. Спершу мало хто повірив… Але за хвилину неподалік прилетіла ракета. І вже тоді всі зрозуміли: почався напад”, - поділився згадками військовослужбовець.

Перші вісім днів вони тримали оборону блокпоста біля Маріуполя. 2 березня ворог кинув у наступ танки та піхоту. Після кількагодинного бою підрозділ був змушений відійти в місто, де їх прикомандирували до бійців «Азову».

Далі – боротьба малими групами. В їхній було шестеро. Позивний нашого героя – «Ізмаїл», поруч із ним воював азовець «Кеп». Вони зачищали будівлі, відбивали у ворога зброю та навіть трофейні танки. “Ми постійно були під обстрілами, літаки скидали бомби, в місті було дуже багато загиблих… Але трималися”, - розповів воїн.

Останні позиції обороняли в районі «Штука». На початку квітня підрозділ потрапив під сильний штурм і був змушений відійти. Саме тоді загинув «Кеп» – побратим, з яким «Ізмаїл» пройшов важкі бої Маріуполя.

“Його смерть я пам’ятаю донині. Для мене він – приклад мужності та стійкості. Ми билися за Україну, за наших людей, за право жити вільними”, - згадує Віктор.

Напередодні Дня захисників і захисниць, українці схиляють голови перед усіма, хто став на захист Батьківщини. Перед живими героями і тими, хто віддав життя, аби Україна вистояла.

Українські воїни – надія і гордість, щит для України.

Слава захисникам і захисницям!

Слава Україні!