Є люди, які з раннього дитинства бачать світ інакше, вловлюють тонкі нюанси кольору, світла і настрою, а потім переносять все це на папір або полотно. 28-річний Дмитро Карачебан із села Новосільське Ренійської громади саме така людина. Його шлях у мистецтві почався з дитячого захоплення, яке поступово перетворилося на професію і спосіб життя. Він в одній особі і художник, і декоратор, і художник-реставратор, а також відеооператор. Історія молодої людини, для якої творчість стала джерелом натхнення, – в матеріалі інтернет-видання «Махала». 

«Мене з дитинства тягнуло до малювання, до живопису. Як зараз пам’ятаю: у школі на уроках я завжди щось малював замість того, щоб вчитися. В школі, наскільки мені відомо, досі на стінах висять мої роботи. Після закінчення школи я вступив до Ізмаїльського державного гуманітарного університету, напрям – образотворче мистецтво та дизайн. Університетські роки були найцікавішими, напевно, за весь час моєї кар’єри в малюванні. Запах олійних фарб і розчинника я досі пам’ятаю. Мені дуже подобалося вчитися, і моя спеціальність давалася мені легко. Влітку з групою ми їздили на пленери, а взимку писали в майстернях. Я брав участь у житті університету, створюючи оформлення для студентських заходів і безпосередньо беручи в них участь», – розповів Дмитро журналісту «Махали».

На третьому курсі у Дмитра з’явився перший досвід роботи з живописом поза університетом, і це стало для нього справжнім одкровенням і безцінним досвідом. 

«Мій викладач запропонував мені піти на реставрацію церкви в Ізмаїлі – храму Святих Жінок-Мироносиць. Я тоді для себе відкрив нові знання в напрямку реставрації та іконного розпису. Ми працювали на висоті 20 метрів під куполом церкви, очищаючи розписи від свічкової гарі, відновлюючи втрати живописного шару. Реставрація – це дуже важка, кропітка праця, і я досі дуже радий, що у мене є такий досвід», – продовжує художник. 

Університетські роки подарували Дмитру ще одне хобі, яке розкрило його творчий потенціал з абсолютно іншого боку і стало його новою професією. 

«На четвертому курсі я почав захоплюватися фото- і відеозйомкою: фотографував друзів і знімав відеоролики для університету, хоча мене ніхто не вчив цього – просто подобалося. Напевно, тому, що в фото, як і в малюнку, ти намагаєшся зафіксувати якийсь момент з життя. Коли я вже закінчував четвертий курс, на Ізмаїльському телебаченні шукали відеооператора, і я пішов туди без будь-яких знань у ЗМІ та теле- і відеозйомці. Я хотів вчитися, і у мене потроху почало виходити. З радістю згадую мої роки роботи на Ізмаїл-ТВ, прекрасний колектив, який я ніколи не забуду: кожен день — нові зйомки, ми ганялися за новинами по всьому місту. Після двох років роботи на телебаченні я перейшов працювати в «Бессарабський медіа-холдинг», також відеооператором. Я почав більше знімати Одеську область, проїхавши дуже багато кілометрів, і зрозумів, що Бессарабський край дивно красивий, і мені все більше хотілося його зафіксувати. Через кілька років я переїхав до Одеси в пошуках нової роботи, пов’язаної з відео, і влаштувався на «Південну хвилю ТБ» і на телеканал «Інший», пропрацювавши там до початку війни», – розповідає Дмитро. 

«У той час я ніколи не думав, що колись повернуся до своїх витоків і знову візьмуся за фарби та пензлі. Зараз я вже більше трьох років працюю на декількох YouTube-каналах художником-постановником, декоратором, створюю локації та атмосферу для зйомки відео. Ми створюємо м’яку і тверду бутафорію, інтер’єри тощо. Дуже цікава робота, і я ніколи не міг подумати, що колись буду займатися таким ремеслом», – сказав на завершення Дмитро Карачебан. 

Раніше ми повідомляли, що в обласному центрі молдавської культури в селі Новосільське Ренійської громади пройшла виставка його робіт.

Фото надані Дмитром Карачебаном.

Джерело: mahala.com.ua