ТОВ «Репіда», розташоване на території села Нова Некрасівка Саф’янівської громади Ізмаїльського району, є одним із провідних рибодобувних підприємств Одеської області з багатою і цікавою історією та не менш багатим досвідом господарювання на водоймах. Про те, як воно було створене і якими видами діяльності займається сьогодні, в інтерв’ю журналісту інтернет-видання «Махала» розповів його директор Віктор Кіліян. Розмова відбулася напередодні професійного свята — Дня рибалки, яке в Україні відзначається щороку в другу неділю липня.

– Вікторе Івановичу, як давно існує ваше підприємство і чому воно створене саме в Новій Некрасівці?

– Наше підприємство було створено у 2012 році на базі двох озер – Ялпуг і Кугурлуй. Його появі передувало дуже багато, як то кажуть, підводних течій. Маю на увазі, що до цих водойм тоді виявляли інтерес багато хто зі сторони, намагаючись перетягнути ініціативу на себе. І їх можна зрозуміти: ці озера багаті на рибу, тому не дивно, що з’явилися охочі «збирати вершки». Повірте, я знаю, про що говорю, тому що з 1998 року працював в органах рибоохорони, в тому числі і на озері Кагул на території колишнього Ренійського району, і добре знайомий з рибогосподарською галуззю не тільки зсередини, як зараз, але і «ззовні». 

Відповідаючи на ваше запитання, чому ТОВ «Репіда» було створено в нашому селі, не можу не сказати, що крім нього тут існує ще одне підприємство – рибоаграрний багатопрофільний кооператив (РАМК) «Новонекрасівський», директором якого є теж я. Їх поява у нас обумовлена тим, що в селі практично немає землі, щоб розвивати сільгоспвиробництво: її є всього 170 га, з яких орних 133 га. Через це недоотримував сільський бюджет, який до укрупнення районів був у межах 1 млн гривень, тобто село завжди було дотаційним, як, втім, і зараз. А село ж велике, 800 з гаком дворів, є школа, Будинок культури, дитячий садок, який відвідують діти також з Ларжанки. Тому одного РАМК на ціле село було замало і з тодішнім керівництвом Ізмаїльського району було вирішено, що ще одне рибодобувне підприємство потрібно створювати теж у Новій Некрасівці. Першим його директором стала мешканка села Євгенія Борисівна Голубчикова, яка в 2017 році пішла за власним бажанням і цю посаду запропонували мені. Я спочатку відмовився, оскільки не міг покинути свій рідний «колгосп», тобто «Новонекрасівський», але засновники «Репіди» мене вмовили, і я погодився, працюю директором за сумісництвом. 

– Які завдання стояли перед новим рибальським підприємством? 

– Найголовніше – це збільшити рибопродуктивність водойм, зарибити їх, тому що в 2010-2012 роках улови, прямо скажемо, були жалюгідні. Підприємство, засновники взяли на себе це зобов’язання і скажу, що вони впоралися з ним. Вже десь з 2014 року пішли кращі показники вилову, почали набирати людей на роботу, орендували у РАМК «Новонекрасівський» риборозплідник, який знаходиться в селі Матроска. Почали вирощувати мальків (до цього їх вирощував тільки РАМК, який, втім, продовжує цим займатися і зараз), ми у нього також орендували ставки, інкубцех, апарати, домовилися з фахівцями, які нам інкубували, вирощували. І все добре вийшло, але все це було до мене і вже стало історією. 

– Якими можливостями, матеріально-технічною базою володіє ТОВ «Репіда» зараз? 

– На сьогоднішній день у нас є три причали: два в Ізмаїльському районі, в Новій Некрасівці та Новосільському Ренійської громади, і один в Болградському районі, у селі Коса Криничненської громади. Вони всі працюють законно, належним чином оформлені, мають дозвіл на промисел. Що стосується працевлаштування, у нас сьогодні працюють 83 людини. Деякі працюють з нами за трудовими договорами, які ми укладаємо на певний період року. 

У нас є знаряддя лову, які ми купуємо і самі будуємо. Також є орендовані човни. З рибалками, які є власниками цих човнів, ми укладаємо договір фрахту, фрахтуємо їх на 10 років, і вони, ці рибалки, працюють на цих човнах. У придбання знарядь лову вони іноді самі вкладають гроші, бажаючи працювати своїми знаряддями лову. На підприємстві є інженер з риболовлі, який це все контролює, щоб не було якихось нарікань від перевіряючих, щоб все відповідало правилам риболовлі.

– Вікторе Івановичу, розкажіть про досягнення вашого підприємства, скажімо, за підсумками 2024 року. Наскільки він був результативним?

– Минулий рік ми завершили дуже добре. ТОВ «Репіда» має оборот до 9 мільйонів гривень. Ми справно сплатили всі податки, які, в тому числі, йдуть до бюджетів відразу двох районів, Ізмаїльського та Болградського. Можу навіть трохи похвалитися: за підсумками 2024 року ми потрапили до клубу, скажімо так, «білих» платників податків. Отримали офіційне повідомлення, що звільнені на рік від перевірок. За нами закріплений інспектор, якому я можу зателефонувати в будь-який час дня і ночі, і він роз’яснить, підкаже, розповість, якщо якісь питання стосуватимуться податкової. Не можу не відзначити, що на підприємстві постійно перебуває засновник – Леонід Вікторович Козлов, який також все контролює і дуже допомагає мені як керівнику. Саме допомагає, а не заважає, як часто буває. 

– Одним з важливих напрямків роботи рибальських підприємств є зариблення водойм. Як вона ведеться у вас?в

– Зариблення, а також установка нерестових гнізд під судака – це наша щорічна робота, вона у нас прописана в правилах режиму спеціального товарного рибного господарства (СТРГ). У договорі оренди, який укладається на 10 років, розписано все, чим ми повинні займатися. Якщо справляємося, то його продовжать ще на 10 років. Тому ми його виконуємо, нас контролюють Ізмаїльська та Болградська районні адміністрації. Перед тим, як випускати малька, ми за 15 днів повідомляємо відповідні служби в Києві, що такого-то числа будемо приступати до зариблення. Вони створюють комісію з представників двох райадміністрацій, обласних екологічної служби та рибоохорони, ветеринарів з двох районів – в межах 8-10 осіб. Після отримання наказу спускаємо воду зі ставків і повідомляємо комісію, що вода зійшла, рибка вже підійшла і умовно завтра-післязавтра ми готові приступити до роботи, обумовлюємо час. Вони приїжджають і ми приступаємо: облавлюємо малька, вантажимо його в машини для перевезення живої риби, вивозимо на озеро і випускаємо. Весь процес проходить на очах комісії.   

– Скільки вашим підприємством випущено малька, скажімо, у тому ж 2024 році?

– У нас в режимі СТРГ прописано, що ми вирощуємо мальків товстолоба білого, строкатого і гібрида (наприклад, самець білого товстолоба, самка строкатого, або навпаки), білого амура, а також короба і сазана, що зараз одне і те ж, тобто їх віднесли до одного виду. Так, у 2024 році ми зарибили в кількості 3 мільйони 500 тисяч штук, це в межах 70 тон. Зариблюємо на стику Ялпуга і Кугурлуя, і мальки потім природним шляхом розсіюються по цих двох озерах. 

– Не можу не запитати про реалізацію вашої продукції: куди йде риба, виловлена в наших озерах? 

– Ми її реалізуємо її по всій Україні. Смак нашої риби добре знають споживачі в Харкові, Херсоні, Миколаєві, Києві, Запоріжжі, Рівному, Львові, Закарпатті тощо. До нас приїжджають закупівельники з усіх регіонів, беруть і у себе переробляють. Зараз, звичайно, трохи складніше з реалізацією, тому що літній період, це завжди проблема. Але зате пізньою осінню і ранньою весною, до заборони на вилов, у нас пік реалізації. Заборона на вилов діє щорічно з 15 квітня по 15 червня. 

Користуючись нагодою, хочу привітати всіх рибалок з нашим професійним святом, побажати всім працівникам рибної галузі здоров’я, щастя, благополуччя і, найголовніше, миру і перемоги! 

Фото надані Віктором Кіліяном.