В одному з пабліків у Фейсбук журналістам видання «Південь сьогодні» трапився допис про побиття чоловіка в селі Шевченкове Кілійської громади. Автор стверджує, що десятеро чоловік побили одного до такого стану, що той потрапив до лікарні. За коментарем ми звернулися до Ізмаїльського районного відділу поліції.

Як розповіли правоохоронці, такий факт у райвідділі зареєстрований. До поліції про інцидент повідомили працівники лікарні, куди було доставлено постраждалого. Писати заяву чоловік спочатку відмовлявся, а потім все ж зробив це. Але казав, що претензій ні до кого не має. З лікарні його виписали майже одразу після надання допомоги.

Які стосунки були між нападниками та постраждалим, що скоріш за все живуть в одному селі, невідомо. Що передувало конфлікту – теж.

Проте автор допису вказує як ім’я постраждалого, так і кілька імен тих, хто його бив. Бив, знову ж таки за словами розповідаючого, жорстоко. І наприкінці, в кращих традиціях останніх років, пропонує відправити «на війну таких нелюдів». Підтримують цю думку і деякі коментатори. При чому з побажанням, щоб вони звідти не повернулися.

Не будемо заглиблюватися у роздуми про те, чи може і чи має фронт виконувати роль виправної колонії. Адже це тема для окремої розмови.

Та дивує інше – ставлення людей до «ближнього свого», до людей, що живуть поруч. Нехай вони навіть і зробили щось протизаконне. На те, щоб визначити їм міру покарання, є правоохоронна система – поліція, прокуратура, суд. Але бажати порушникам смерті? Чи не занадто?

Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»