"Першим зустрічав ворога": історія загиблого нацгвардійця з Одещини
В’ячеслав Куля — військовослужбовець з міста Ізмаїл, що на Одещині. Чоловік служив у лавах Національної гвардії за контрактом. Повномасштабне вторгнення застало його на службі у Маріуполі, він одним із перших "зустрічав" наступ російської армії у лютому 2022 року. Під час бойових дій військовий отримав поранення, несумісні з життям. Перевезти його тіло на малу батьківщину та поховати не вдалося через окупацію.
Про службу та початок повномасштабного вторгнення
У 2017 році військовий підписав контракт із Національною гвардією, розповіла донька загиблого Євгенія Куля. За її словами, чоловік служив у Маріуполі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він якраз перебував на службі.
"Коли почалася війна, мій батько вже був у місті Маріуполь, йому довелося першому зустріти ворога. О четвертій ранку він подзвонив мамі та сказав, щоб вона збирала документи, тому що почалася війна. Спочатку не дуже всі повірили. Зранку він передзвонив та сказав, що це все серйозно", — сказала Євгенія.
Востаннє родина розмовляла з батьком наприкінці лютого 2022 року, до того, як перервався зв'язок. Тоді чоловік вибачився і сказав, що не зможе виконати свою обіцянку, додала дівчина.
"Він сказав, що, мабуть, не зможе виконати свою обіцянку та поїхати з нами на рибалку, тому що він не знає, зможе він вийти чи ні. Ми тоді розмовляли з сестрою по гучномовцю та сказали, щоб він навіть не думав про таке, такого точно не буде. Він навіть заплакав тоді. І тоді ми зрозуміли, що дуже все погано".
"Спочатку ми подумали, що це сюрприз"
Про загибель В'ячеслава Кулі родина дізналася 13 березня 2022 року. Цю звістку до їхнього будинку принесли військові.
"Ми з мамою готували на кухні та побачили, як входять до подвір'я люди у військовій формі. Спочатку ми подумали, що це батько міг приїхати та зробити нам сюрприз. Але коли я помітила свою сестру заплакану, то зрозуміла, що це точно не сюрприз. У голові було так шумно, ми просто почули, як нам кажуть, що поранення були несумісні з життям", — згадує донька загиблого.
Через окупацію Маріуполя повернути тіло загиблого не вдалося. Втративши можливість поховати близьку людину, родина знайшла інший спосіб вшанувати його пам'ять.
"У зв'язку з тим, що могили немає, ми з мамою ходимо до музеїв. Туди ми віддали речі тата, медалі, дипломи, його повсякденні речі. Ми приходимо до музеїв і вшановуємо його пам'ять. Також нещодавно відкрили дошку пошани у дев'ятій школі, де він навчався", — розповіла Євгенія Куля.
"Ми завжди були разом"
Донька згадує батька як турботливу та люблячу людину. За її словами, коли батько приїжджав у відрядження до повномасштабного вторгнення, вони проводили разом багато часу.
"Коли він приїжджав, то забирав мене зі школи, любив робити сюрпризи і приходив у військовій формі. І всі були дуже здивовані, казали: "Ого, у тебе тато військовий, це так класно". Ми часто їздили на рибалку, збирали пазли. Як тільки була якась можливість бути разом, ми завжди це робили".
"Він здійснив свою мрію і залишив слід в історії"
В’ячеслав Куля мріяв бути військовим і залишити свій слід в історії, зазначила донька загиблого Євгенія. Дівчина планує передавати пам'ять про батька майбутнім поколінням та мріє назвати власну дитину на честь нього.
"Батько завжди для мене буде Героєм, і ми завжди будемо його любити. Він здійснив свою мрію і залишив великий слід в історії України. Якось він сказав своєму побратиму, що воює заради своїх трьох доньок. Він дуже хотів, щоб ми були найщасливішими, але так і не зрозумів, що найщасливішими ми були тоді, коли він був поряд", — резюмувала Євгенія Куля.
