Кліматичні умови минулого осінньо-зимового періоду сприяли отриманню дружних сходів озимих культур. Навесні цього року відновилась їх вегетація. І разом з тим почали нагадувати про себе рослинні шкідники, головним з яких виступає хлібна жужелиця.

Це жук 12-16 мм завдовжки, смолисто-чорного кольору зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібно-крапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки буро-червоні. Яйця розміром 2-2,5 мм, овальні, молочно-білі. Личинка до 28 мм, має три віки, які відрізняються за розмірами головної капсули й тіла. У личинок першого віку ширина головної капсули становить 1,1-1,2 мм, другого — 1,65-1,85, третього — 2,25-3,1 мм; довжина тіла — відповідно 5-12, 10-20, 18-28 мм. Голова та грудні сегменти тіла личинок темно-бурі, черевце личинок I, II і в середині III віку сіро-зелене, личинок, що закінчують живлення — біле, а перед заляльковуванням — кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці.

Зимують личинки різного віку в ґрунті на глибині 20-40 см. Можуть перезимувати і жуки, проте вони, як правило, заражені личинками мухифазії і гинуть навесні, перед вильотом паразита. Живлення личинок навесні розпочинається після розмерзання ґрунту і триває (залежно від їх віку та температурного режиму) 5-7 тижнів. Озима пшениця в цей час перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку. На півдні України личинки можуть закінчити живлення ще восени або взимку. Заляльковування відбувається в земляних колисочках на глибині від 20-30 до 50-70 см у південних районах наприкінці квітня-на початку травня, в північній частині ареалу — у другій половині травня. Розвиток лялечки триває 15-25 діб. Жуки починають виходити на поверхню ґрунту в період формування зерна озимої пшениці, масово — у фазі молочної стиглості. На півдні це спостерігається у другій половині травня-на початку червня, на півночі ареалу — в червні.

Жуки ведуть переважно присмерковий спосіб життя. Вдень вони знаходяться у різних сховищах, а після заходу сонця піднімаються по стеблах до колоса, де вигризають спочатку зав’язь, а пізніше м’яке зерно пшениці. Живлення більшості жуків закінчується до настання жнив, після чого вони, особливо в жаркі посушливі роки, ховаються в ґрунт, залежно від його вологості та накопичення жирового тіла на глибину 10-50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Залежно від температури і особливо вологості ґрунту цей стан може тривати 20-30 діб і більше. Коли у ґрунтову камеру, де вони діапаузують, потрапляє волога, жуки знову стають активними і з’являються на поверхні ґрунту зазвичай у другій половині серпня-на початку вересня.

За сприятливих умов зволоження ґрунту жуки спарюються і самка відкладає до 270 (частіше 50-70) яєць в спеціальні маленькі камери в ґрунті на глибині до 10 см. Ембріональний розвиток триває близько 10-15 діб. Відродження личинок спостерігається від кінця серпня до настання приморозків. Личинки живляться сходами озимих, і можуть робити це навіть під снігом, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Шкідник розвивається в одній генерації.

За наявності 2-3 личинок жука на 1 м2 застосовують обприскування інсектицидами (Базудин, Волатон 500, Діазинон, Нурел Д та іншими препаратами згідно переліку дозволених до застосування). Своєчасно проведені заходи допоможуть суттєво зменшити шкоду. В разі потреби ви можете звернутися за порадами або консультаціями до головного спеціаліста відділу карантину рослин Управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, державного фітосанітарного інспектора О.П. Демидова за тел. 0677799741.

Джерело: Ізмаїльська районна державна адміністрація