«Створення Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства змінить підхід до формування ринку, взаємодії представників сфери та органів влади», – таку заяву у 2023 році зробили представники Мінцифри. Чи виконує тоді експериментальний, а зараз вже діючий проєкт е-Риба всі обіцяні функції, журналістам видання «Південь сьогодні» розповіла голова Дунайської риболовецької асоціації Лариса Щьолокова.

Чоловік Лариси – підприємець-риболов. Сама ж вона про себе каже, що «на цій темі розуміється», тому веде його «бухгалтерію».

– Лариса, тобто у вас це сімейний бізнес? І ви можете розповісти, як все це працює?

– Бізнесом це назвати важко. Це як чемодан без ручки – кинути жалко, нести важко.

– А розкажіть, будь ласка, як розпочинається та як проходить ваш робочий день. Думаю, нашим читачам це буде цікаво.

– Ранок у рибалок розпочинається десь о пів на п’яту. Зараз з п’яти тридцяти вони вже мають право виходити на воду. О п’ятій вони вже на місці базування, відмічаються у причальника і телефонують директорам підприємств, щоб сказати, що вони вийшли. На цей час обов’язково має бути увімкнений трекер, а вихід рибалки – занесений в систему. Десь о пів на шосту я починаю приймати дзвінки і заходжу в систему «е-Риба», куди я маю занести виходи на воду…

– І…

– І тут є маленьке «але». Систему «е-Риба» Держрибагентство підготувало тільки для себе – для користування Державною рибоохоронною службою. Всі інші служби доступу до «е-Риба» не мають.

– На практиці як це проявляється?

– На практиці це, наприклад, екологічна інспекція. Вісімдесят відсотків риби ми виловлюємо на території природного заповідного фонду. Це Дунайський біосферний заповідник. А зрозуміти, що рибалка законно вийшов на воду, вони можуть, лише побачивши посвідчення рибалки. А так як рибалки можуть трохи попрацювати на одного підприємця, трохи на іншого, потім – на третього, то посвідчення не може бути підтвердженням, що рибалка на даний момент працює на це підприємство.

 – І в «екології» виникають питання?

 – Так, в екології виникають до нас питання. Дійшло до того, що я нещодавно писала листи до Мінекології, Держрибагентства та Мінагрополітики з проханням надати роз’яснення. Екологія починає вимагати журнали, які в нас були, і додатки до них, тобто, як вони кажуть, паперові носії. В них має бути вказаний початок притонення, координати – це те, що вони в постанові 1347 придумали. Як вони їх мають визначити, за зірками? Вони це повинні вписати, але вони цього не роблять. За них зараз це роблять директори підприємств у момент виходу на воду. У рибалок на руках нічого не залишається. Екологія проти, прикордонники проти…

– Я правильно розумію, що до цієї системи мають отримати доступ екологи та прикордонники, щоб вони знали, що конкретний човен не просто так зараз стоїть на якійсь точці річки…

– Саме так. Коли Держрибагенство все це планувало, воно мало створити єдину систему з усіма контролюючими органами. Щоб, наприклад, зайшов той самий прикордонник, побачив човен, і знає, що це там човен такого-то ФОП, а це такого-то ФОП. А зараз виходить, що вони цю систему для себе зробили. Вони моніторять, ця система працює зі збоями, погано… А прикордонникам та екологам ми повинні ще надати гору папірців, які в принципі в законах вже не фігурують. Є «Порядок промислового рибальства у басейні Чорного моря», але він не розповсюджується на територію природно-заповідного фонду. Є чинна інструкція №17, в якій вказано, що мають бути паперові журнали, але вона не розповсюджується на територію природно-заповідного фонду, бо всі журнали завірені органами рибоохорони. І ось такий законодавчий колапс не дає нам змоги реально працювати. Кожен хоче дотиснути і показати що він правий, і саме через тиск на підприємства.

– Штрафи через це ось зараз доводилося сплачувати?

– Штрафи в нас зараз сипляться, як з рогу достатку. У нас тут незаконно вилучають у людей старі посвідчення суднового моториста, бо їх, нібито, немає в реєстрі. Але їх і не може бути, бо, коли видавалися ці посвідчення, реєстри просто не велися. Люди в шоці, і багато зараз не виходять на риболовлю, бо штрафи в них розпочинаються від шестисот гривень. Плюс у людини нахрапом забирають це посвідчення. Навіть є одне рішення суду, в якому сказано, що посвідчення вилучено незаконно, і його мають повернути рибалці. Це Водна поліція. Вони з початку сезону як приліплені до Дунаю, нібито у нас тут інших водойм немає. Вони день у день виконують рейди. І йдуть штрафи: 600 гривень, 850 гривень, вилучення посвідчення і так далі. Екологія поки нічого такого не робить, бо я понаписувала листів, і вони зараз чекають, якими будуть відповіді від Міністерства екології – що нам скажуть, які документи мають бути у рибалки, який виходить на лов.

– Ще такий момент, ви кажете, що рибалок близько сьомої починають випускати прикордонники. Рибалки нам розповідали, що їх можуть затримувати так, що на воду вони потрапляють о дванадцятій дня.

– Так, може бути. Бо зараз кожен човен вони перевіряють. Якщо раніше перші пару тижнів так робили, а потім ми вже телефонували, що такі-то човни вийшли на воду, то зараз прикордонники вимагають, щоб усі рибалки збиралися на місці базування і починають перевіряти кожен човен. Можуть затримати і до дванадцяти, і до 13.00. Рибалки можуть і взагалі не вийти.

– Тобто взагалі не вийти?

– А йому вже немає сенсу туди йти. Через військовий стан зараз обмежені ділянки промислу. Наприклад, гирла Велике та Бистре. Ми не можемо там працювати. У Прорві не можемо працювати. Очаківське гирло – тільки до 11-го кілометру. Тобто відбувається скупчення на невеликих ділянках, де можна ловити. Тому в нас зараз буде так, що рибалки стоятимуть у черзі по два дні, аби зробити одну тоню. Таке в нас у минулому році вже було.

Нагадаємо, що тоня – це ділянка ріки довжиною приблизно два кілометри. Рибак розкидає півмісяцем сітку і ці два кілометри пропливає. Це називається «зробити притонення», «тягнути тоню».

– Тобто, щоб потрапити на воду, треба вийти раніше за усіх?

– Так, але до п’ятої комендантська година, тільки о пів на шосту починає відпускати причал, бо робити це можна лише у світлу частину доби. І от виходять такі колапси. Ми ставили ці питання прикордонникам. В нас є рибалки, яким більше шістдесяти років, зрозуміло, що вони вже нікуди тікати не будуть. Ми пропонували, щоб хоча б їх випускали по дзвінку, а інших вже перевіряти. Але… не хочуть поки вони до нас повертатися обличчям.

– Повернемось до е-Риби. В дописі в одній з профільних груп я бачила, що керівники риболовних підприємств скаржаться на «технічну неможливість залишати знаряддя ловлі». Про що йдеться? Бо якось незрозуміло для пересічного читача.

– Програмою було передбачено, що, припустимо я перший раз зробила рибалці вихід, і я одразу фіксую, які в нього знаряддя лову. Там сітки оселедцеві плавні, сітки чистякові плавні, вентері, і там різне інше. І це мало в мене в програмі зафіксуватися. Тобто наступного разу я вже не маю ці дані вказувати. Але нічого не фіксується, я цю роботу роблю кожен день. А в цій системі чорт ногу зламає, вона так хаотично зроблена. Я натискаю на кнопку «заповнити автоматично», а мені пише «немає опції». І ось кожен бухгалтер щодня отаким от займається. А в мене є рибалка, в якого шістдесят вентерів. І ось внось їх щодня.

– Якщо, наприклад, вранці система не працює, «зависла», і ви не можете внести рибалок, вони вимушені сидіти і чекати?

– Ми маємо можливість занести вихід протягом двох годин. Але знову ж таки, якщо їх впіймають на воді без занесеного виходу, скоріше за все буде штраф. Бо вони мають побачити, що я їх зареєструвала, має запрацювати трекер…

У цей момент Лариса вибачилася і перервала нашу розмову, бо їй вже втретє телефонував один з рибалок. Зазначимо, що на годиннику було 12:39.

– …Ну ось, місць більше немає, рибалка повертається назад. Близько шостої вийшов, о пів на першу він вже вдома.

– Його весь цей час протримали і він не дійшов до води?

– Ні, до води він дійшов, але там вже все зайнято, і він повертається додому.

– Поставлю питання, на яке ми вже намагалися відшукати відповідь. Чому дунайка цьогоріч така дорога?

– По-перше, її немає. Ось мій рибалка зараз виловив 20 оселедців. Це приблизно чотири кілограми. Тобто масово її немає, бо вода холодна, води мало, і вода світла. Ну і витрачені кошти. Мінімальний лот на дванадцять тонн оселедця коштував 95 тисяч гривень. Плюс 12 тисяч гривень в нас бере заповідник за розробку ліміта. Це з кожного підприємства.

– Тобто це одноразова плата, а лотів можна придбати декілька?

– Так. Лотів вже можна купувати стільки, скільки дозволяють фінанси. Але сам казус в тому, що основна частина риби ловиться у природно-заповідному фонді, тобто ми купуємо ту рибу, за яку ще сплачуємо за ліміти заповіднику. Ми неодноразово озвучували це питання. Плюс це риба прохідна, ми не можемо за неї платити, бо ми не знаємо, чи вона взагалі буде в цьому сезоні. Тому і складається така велика ціна. І ми на це звертали увагу. Коли до нас приїздив заступник міністра аграрної політики та продовольства України Віталій Головня, ми розповідали йому, що в нас вже оселедець дорожче риби, що потрапляє в Україну з-за кордону, перетинаючи кордон два рази. Він відповів: нічого, кому треба – той купить.

– І ось скільки зараз коштує оселедець?

– На ринках району можна придбати за 350 гривень, з прийомок – 300.

– Тобто, у вас її беруть за 300, продають за 350?

– Ну, вилківські бабусі у нас її не беруть. Скоріш за все беруть у «лівих» рибаків, є у деяких підприємців такий гріх. Є такі, що відпускають рибалок на вільні хліби, і ті самі реалізують вилов. У нас бере Ізмаїл, Одеса, Татарбунари. Ми на наш ринок здебільшого не орієнтуємося і не працюємо.

– Виходить мінімальна ціна на прилавку, наприклад в Ізмаїлі, становитиме 350 гривень?

– Так. А до Одеси ми телефонували, цікаво ж, за скільки продають вже готову. Так там 200 гривень за одиницю. Це космічна ціна. Якщо «атлантика» виходить максимум у сто гривень за одиницю, то тут двісті… Це ціна подвійна.

– Це ми говоримо про рибу, приготовану у який спосіб? Солону, копчену?

– Це солона. Копчена буде ще дорожче.

– Виходить, ми дожилися до того, що оселедця в нас почали продавати поштучно, а не на вагу?

– Так. І ще не те буде. В нас дуже ретельний контроль за працевлаштуванням. А це податки. А податки, як ми усі знаємо, зараз зросли. І скільки б рибалка не відпрацював, нижче мінімалки ти йому не маєш права заплатити. Ось і виходить ціна. Нижче вона вже не може бути. Бо стільки вкладено. І ось зараз ми не розуміємо, чи повернемо ми хоча б свої вкладені кошти.

– Ну і щодо працівників, я так розумію, що у більшості зараз рибалять люди, яким за шістдесят. І, будемо відверті, ці люди здебільшого вже не такі фізично сильні, витривалі.

– А інших немає. Не випускають прикордонники. У всіх повинен бути встановлений е-Резерв. І в нас є вже кілька випадків, коли ТЦК забрали людей прямо з води, з човнів.

– Тобто, молоді до вас, маю на увазі усіх підприємців, вже не прийдуть?

– Прийдуть, наприклад, якщо є судимість. Прийдуть люди з наркотичною залежністю. Такі в нас є. Самі розумієте, яка продуктивність праці. А змушені брати, бо інших немає.

– До речі, чула, що й жінки виходять на промисел…

– Так, є і таке. Працюють з чоловіками. Є вже й сталі бригади. Є пара – Тетяна та Ілля Щербатови. Вони разом вже років 15-20 працюють. Кочубей Віктор з дружиною Яною теж. Виходять і жінки. Кажуть, на одному з підприємств є бригада з двох жінок. Така в нас невесела ситуація.

– Не дуже оптимістично…

– Ну так у нас. Ось сьогодні 22 березня. Менш ніж за місяць вже діятиме заборона на вилов. А оселедець завжди йде, це ми вже не один рік спостерігаємо, йде якраз до заборони. А потім і кількості такої немає, і попиту. Після Великодня всі переходять на м’ясо. І на цьому сезон закінчується.

– Ви кажете, що є рибалки, які працюють «наліво». І тому мають змогу продавати рибу дешевше. А де вони рибалять, що їх ніхто не бачить?

– Їх бачать. Але тут домовленості. Про це ми теж неодноразово говорили. Ось звідки з’явився перший оселедець, коли його ще не було в Дунаї? Він був з узмор’я. Туди виходити ніхто нікому не дозволяє. Так було і у минулому році, і в цьому. Але минулого року цю рибу у Вилковому бачили, а в цьому вони хитріше були – вивозили до Одеси і казали, що це минулорічна. Кого вони хочуть надурити? І ті, хто мають контролювати, роблять вигляд, що нічого не бачать. Але писати про це треба було раніше, коли нам відеодокази кидали в телеграм. А на наші питання відповідали, що це морожена. А зараз вже все йде повним ходом. І такі рибалки є і в нас, і в Кілії… Це реальна проблема. Я свого рибалку офіційно проводжу через відділ праці, я сплачую за нього податки. А той сам по собі. І він продає цього оселедця так, як він хоче. І потім кажуть: «у вас, у Вилковому 300, а там, у Кілії 250». Так, 250, бо він, як захотів, так і продав. Минулого року до нас приїздили посадовці з Держрибагентства, і я їм показала оголошення у Фейсбук. Там щось по типу «рибалки реалізують свіжу дунайку з води…». Воно там постійно висіло. Я кажу, це як? Як рибалка може сам продавати оселедця? Вони тільки посміхнулися.

Про факти, коли дозволів на вилов оселедця ще немає, а рибка вже на прилавку, ми писали ще минулого року. Цьогоріч нам особисто таке не траплялося. Але, як бачимо, мало місце. А це вже наштовхує на думки не дуже приємні. І майбутнє риболовної галузі у цьому світлі вимальовується теж аж надто песимістичне.

Діана ГЕРГІНОВА

Фото Facebook Андрія Величка

Джерело: «Південь сьогодні».