Сьогодні документально доведено, що Ізмаїл веде свою історію з кінця XVI ст., тобто з так званого турецького періоду. На жаль, про архітекторів тих років поки що нічого не відомо. Тому я зупинюся на фактах періоду приєднання нашого краю до Російської імперії, про який є набагато більше документальних свідчень.

Отже, після того, як у 1812 р. територія Бессарабії увійшла до складу Російської імперії, російське законодавство в галузі будівництва та архітектури почало поширюватися, в тому числі і на цю область.

Сучасне місто Ізмаїл формувалося як посад поза стінами колишньої Ізмаїльської фортеці. Саме в цей період закладалися новітні на той час принципи його планування та забудови.

26 вересня 1830 р. було видано указ про заснування Ізмаїльського градоначальства. В його склад увійшли міста Ізмаїл, Рені та Кілія, а також селища, що простяглися вузькою смугою вздовж Нижнього Дунаю. Канцелярія градоначальства розташовувалася в Ізмаїлі, тут перебував градоначальник С. Тучков. Апарат градоначальства був не занадто великий, проте достатній до виконання покладених на нього обов'язків. Серед інших чиновників у канцелярії градоначальства був і старший архітектор. Про це свідчать документи того часу.

Історія появи цієї посади цікава сама собою. Ось її віхи. 22 березня 1831 р. Тучков звертається до Малоросійського і Бессарабського генерал-губернатора Воронцова з клопотанням про заснування в Ізмаїлі посади архітектора, а той у свою чергу звернувся за допомогою до Міністерства внутрішніх справ (МВС), у віданні якого на той час знаходилося рішення подібних питань. Незабаром МВС запросило у Тучкова відомості про те, коли і на якій підставі в місті було засновано будівельний комітет, з яких джерел передбачається виплачувати архітектору платню і, нарешті, скільки в Ізмаїлі будинків та мешканців. На запит Ізмаїльського градоначальника будівельний комітет у свою чергу доповів про те, що цей орган був заснований за розпорядженням намісника Бессарабської області 21 січня 1820 р. Ізмаїльська міська дума повідомила, що будинків в Ізмаїлі разом із хуторами, що належали місту, налічувалося 1519, жителів за результатами перепису 1824 р. та додаткової 1828 р. – 3 781 людина.

Згодом 4 жовтня 1832 р. було прийнято рішення про заснування в Ізмаїлі посади міського архітектора з посадовим окладом в 300 руб. сріблом на рік. На цю посаду сам Тучков рекомендував відставного поручика Гладищева/Гладвещева (в архівному документі прізвище написано нерозбірливо). До офіційного затвердження останньому було доручено тимчасово виконувати обов'язки архітектора.

Станом на 1850 р. у штаті канцелярії Ізмаїльського градоначальства, як і раніше, у документах значилася посада старшого архітектора. Її на той час займав Іларіон Фадєєвіч Домбровський. 

У 1849 р. вперше було затверджено проект забудови міста Тучкова (Ізмаїла). Він був у плані територією, розбитоюна 459 прямокутних, практично рівних за розмірами житлових кварталів, що знаходилися на схід від фортеці. Склав цей проект саме старший архітектор І. Ф. Домбровський.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Игорь Огнев