Дивом вдалося врятуватися від каліцтва: в Ізмаїлі через ворожу атаку постраждав будинок багатодітної родини (фото)
В Ізмаїлі в ніч з 29 на 30 січня через терористичну дронову атаку росіян постраждало п’ять багатоповерхівок, біля 15 приватних будинків, два заклади освіти (школа та дитячий садок), два заклади культури (бібліотека та картинна галерея), а також поліклініка колишньої Дунайської обласної лікарні. Серед пошкоджених домоволодінь – будинок родини Довганюк, яка виховує трьох неповнолітніх дітей. Матері Марині та її дітям дивом вдалося врятуватися від каліцтва в бомбосховищі міської школи № 1, бо після обстрілів їхній будинок перетворився на суцільну купу дрібного скла. Як родина Довганюк пережила ту фатальну ніч.
Варто зазначити, що по вулиці Флотській, де знаходиться родинне гніздечко сім’ї, від вибухової хвилі постраждав цілий квартал. Коли кореспондентка «БІ» зустрілася з Мариною Довганюк, її оселя вже майже була приведена до ладу завдяки спільним зусиллям родичів, вірян з церкви, які з самого рання після жахливої ночі полагодили дах, затягнули плівкою пошкоджені вікна. А поруч з будинком родини міські комунальні служби натягували брезент на майже повністю знесений дах двоповерхівки.
Підкреслимо, що родина Довганюк глибоко віруюча, тому не дивно, що відразу на допомогу їм прийшли представники великої християнської родини.
Чоловік Марини Олександр тільки нещодавно пішов у рейс матросом, до цього рік підробляючи звичайним таксистом. Родина разом виховує двох синів: чотирнадцятирічного Олександра, десятирічного Максима та найменшу донечку Емілію, якій наразі чотири з половиною рочки. Марина перебуває у декретній відпустці з 2014 року.
Вона згадує, що коли були перші ворожі атаки на Ізмаїл, сім’я залишалася вдома.
«Це було дуже страшно. Поруч тоді вибухав та горів елеватор, тому ми були змушені бігти в паркінг за рогом. Діти цей серпень 2023 року пережили дуже важко: через нервову напругу у них була навіть блювота.
Після такої нервової напруги у дітей ми вже не залишалися вдома, а на автівці їхали до бомбосховища приватної школи «Стежинка». Навіть купили розкладачку та завжди брали її з собою в укриття», – розповідає жінка.
За словами Марини, згодом їх порятунком стало укриття в школі № 1, де завжди збиралося багато людей. Були такі ночі, що після повідомлень в моніторингових чатах тривогу пересиджували просто в машині. В ніч на четвер атака розпочалася вже ближче під ранок, тому родина вже просто знесилена заснула. Розбудило Марину та дітей кілька вибухів десь віддалено приблизно о пів на четверту годину ранку.
« Я почала після першого вибуху бігати по будинку, будити дітей. Ми дуже швидко зібралися та поїхали до бомбосховища», – зізнається жінка.
Тоді в укритті зібралося чимало містян, переляканих потужними вибухами. Марина та її діти молилися, аби якнайменше ушкоджень було в їх домівці.
«Коли до укриття просто залетіло дві дівчинки в шоковому стані та постійно плакали, ми їх спочатку не впізнали. Але коли зайшла мама дівчаток, я зрозуміла – це ж наші сусіди! Від них ми дізналися, що палає саме наш район. Тоді стало зрозумілим, що треба готуватися до найгіршого – повної втрати житла», – із жахом каже Марина.
Після закінчення тривоги жінка відвезла молодших дітей до своєї мами, яка живе неподалік, залишила там автівку. Марина зі старшим сином Олександром прийшли до свого будинку пішки та були просто в шоковому стані від побаченого там хаосу. Вхідні ворота лежали на землі, наполовину знесений дах, в будинку – купа дрібного скла, що не давало змоги вільно пересуватися, та вибиті двері… Із одинадцяти вікон вціліло більш-менш тільки три.
Хоча завдяки допомозі родичів та віруючих друзів вдалося полагодити дах, ще треба замінити чимало вікон та дверей. А це майже 100 тисяч гривень. Родина потребує допомоги. Кожна гривня може врятувати житло багатодітної родини. Посильну допомогу можна надіслати на електронний гаманець https://www.privat24.ua/send/2w467 чи на віртуальну карту 5168752135418971.
Проте, попри пережитий жах, Марина та її діти не втрачають оптимізму.
« Я знаю, що в країні війна, що від неї не можна укритися в раніше доволі спокійному Ізмаїлі. А я та мої діти відчули наслідки ворожої атаки.
Але після нерозуміння, що робити далі, відчаю, моїй родині простягнули руку допомоги чимало людей, які перш за все підтримали морально. Я б порадила родинам, які опинилися в тотожній зі мною ситуацію, не впадати в паніку, а тільки сподіватися на краще. А найголовніше – ховатися в бомбосховищах перш за все тим людям, які живуть поруч з критичними об’єктами, бо це дійсно врятує не тільки життя, але й збереже психіку», – звернулася до ізмаїльців Марина.
