В Ізмаїлі мешканці двох судніх двоповерхівок на розі вулиць Топольної та Придунайської неодноразово вже чули  шум «шахедів», які під час атаки на місто пролітали низько над їхніми квартирами, лякалися вибухів, що лунали неподалік. Але 27 вересня рашисти обрали мішенню саме ці адреси. У будинку по вулиці Топольній повністю згорів цілий під’їзд з квартирами, а інші стали непридатними для життя. У іншому будинку постраждала частина другого поверху, знесло дах. Але найстрашніше те, що ворожа атака забрала життя двох мешканців цих будинків – 73-річного Віктора Шкірьова та 87-річної Марії Парпуланської. Який жах пережили їзмаїльці через найкривавішу дронову отаку росіян на місто, розповість кореспондентка “Бессарабії INFORM”.

«БІ» вдалося побувати на місці влучення «шахеда» 27 вересня вранці. Картина не для людей зі слабкими нервами. Будинок по вулиці Топольній був чорним від масштабної пожежі, одне крило багатоповерхівки повністю згоріло. В інших квартирах понівечені вікна та двері, все майно розкидане, в під’їздах по коліна води. Мешканці згорілих квартир серед попелища шукали хоч якісь речі, що не знищив вогонь. А інші люди в шоковому стані сиділи на лавочці, очікуючи подальших вказівок від місцевої влади. Родичі в цей час рятували майно з понівечених квартир, ризикуючи потрапити під завали, бо стеля от-от могла впасти.

Найбільше щастя – знайти на згарищі рідну душу

У цій метушні нам вдалося поспілкуватися з мешканкою цієї багатоповерхівки Світланою Пороховою, яка якраз шукала свою собаку на прізвисько Дуся. Жінка була збудженою, бо не спала цілу ніч.

Вона згадала, що близько третьої години ночі вона стояла біля вікна на першому поверсі з телефоном в руках. Жінка бачила, як дрони пролітали над містом.

«Останній шостий «шахед», який підряд йшов, дзижчав, дзижчав, кружляв, і через секунд п’ятнадцять впав. Вибух, вогонь, мене відкинуло за півтора метра від вікна, сина – в стінку. Він кричить, всі кричать, вогонь… Ми всі вибігати по склу босоніж. Це жах. Серйозно. Я вибігла на вулицю… стала кричати: «Дядя Вітя вбитий тут лежить». Я побігла до бабусі Маші. Я намагалася зайти до неї – а там вогонь. Гукала, гукала, але відповіді не було», – із жахом розповідала Світлана.

За її словами, квартира зазнала значної руйнації через атаку.

«Ми туди заходимо, але воно може хоч зараз обвалитися. Там стеля згоріла у туалеті, в кухні, в коридорі. У кімнаті всі балки вже згоріли. І меблі важкі давлять, воно все намокло. Рятувальники сказали, що якщо ми туди входимо без дозволу й впадуть балки, то вони не несуть за це відповідальності…. Це ми зараз на свій страх й ризик заходимо без дозволу. Хочеться врятувати хоч щось, тому що ми залишились без житла. 

У мене інвалідність ще закінчується. Мені нема на що жити. Отримаю тільки виплати за дитину. Куди я піду? Я не працюю. Що буде далі з нами?» – бідкається жінка.

Але той страшний ранок для Світлани несподівано подарував хвилину щастя, бо знайшлася її улюблениця – собака Дуся, яка заховалася за рукомийником. І відразу втомлені очі жінки засяяли радістю.

Двічі постраждалі від війни

Серед вигорілих квартир – оселя родини Жукових, яка два з половиною року тому вибралася з палаючого Маріуполя, залишивши в рідному місті все. Більш детально про поневіряння родини ми розповімо в наступній публікації. А зараз хотілося б навести згадки молодшого члена родини – Єгора, який в той вечір під час повітряної тривоги залишився з мамою Тетяною, старшим братом Микитою в квартирі, сподіваючись, що чергова дронова атака їх омине.

«Ми з братом сиділи у ванній кімнаті. Мама знаходилася в коридорі. Тоді чули ми тільки «прильоти» – не сильно страшно було. 

Коли в цей раз дрони запустили з усіх боків, ми з другої години ночі чули біля дев’яти вибухів з періодичністю десь в п’ять секунд. Приблизно о пів на четверту вибухи почастішали. Я сидів просто на краю унітаза, бо не міг вже стояти. Дивився в телефоні інформацію про безпілотники.

Тут такий потужний вибух, від якого зникло світло. Відкриваємо з братом двері з ванної кімнати – і тут раптово падає лампа та розбивається вщент. Все розбите навкруги, здійнявся пил, запах горілого…

Ми босоніж вдягнулися, я взяв телефон. Це єдине, що я зміг винести. Мама винесла документи. У нас заблокувало двері. Де мама знайшла сили, щоб їх відкрити? Тільки ми вибігли з квартири, як за нами впав металевий щит в під’їзді», – ділиться споминами хлопчина.

У родини Жукових двокімнатна квартира повністю згоріла. Але вони все ж сподіваються на краще, бо стільки жахів війни побачили за останні три роки.

Вона завжди молилася за всіх

Але в будинку на Топольній є жахлива втрата – на місці пожежі в квартирі №1 було виявлено обгорілий труп 87-річної Марії Іванівни Парпуланської.

Її невістка Лілія нам розповіла, що Марія Іванівна народилася 1 серпня 1937 року. У 29 років жінка залишилася вдовою. Сама виховувала двох синів Володимира та Юрія. Має одного внука Родіона. Все життя Марія Іванівна працювала завгоспом  на декількох підприємствах.

«Марія Іванівна була дуже віруючою людиною, завжди молилася за всіх. Вона була прекрасною господаркою, гостинною та мала багато друзів»,– зазначає Лілія.

У ту жахливу ніч квартирант Марії Іванівни Андрій просив вийти її на вулицю. Хлопчина вже зібрав свій рюкзак та хотів вивести літню жінку. Але вона відмовилася, промовивши «Андрій, лягай та молися Богу, бо все буде добре». Він вийшов, але не відразу. Тоді за хлопчиною впала шафа, яка перегородила жінці вихід. Він вибив ногою вікно та вибрався на вулицю, коли розпочалася пожежа. Померла Марія Іванівна миттєво на своєму ліжку, а квартира повністю згоріла. Її обгоріли тіло під ковдрою знайшли рятувальники.

Врятувала від загибелі сусідка

У другій сусідній багатоповерхівці по вулиці Придунайській особливо постраждала квартири Марини, яка  зізналася, що, коли почалась тривога, вона пішла спати. Жінка прочитала в соціальних мережах, що безпілотники до них не направляються. Але посеред ночі їй зателефонувала сусідка й попередила, що треба швидко збиратися і йти в укриття.

«Уже два «шахеди» пролетіли, а ми тільки вийшли. Ми чуємо у підвалі, що летить над нами. Поки перебували там, то почули сильний вибух. Скло посипалось. Потім мені чоловік говорить: «Виходь, там біля нашого будинку горить». У мене постраждали стіни, стелі, вікна, батареї усі зірвало», – констатує жінка, показуючи нам оселю.

Жінка більш за всього боїться, що через пошкоджений дах може зірвати стелю, бо наступного тижня синоптики обіцяють дощі.

Висадив у рідному дворі цілий сад

У будинку на вулиці Придунайській найстрашнішою ніч видалася для родини Шкірьових. Дружина Неля Миколаївна втратила свого чоловіка Віктора Івановича, який завжди під час повітряної тривоги  біг у бомбосховище. Але останні два тижні в нього почали боліти суглоби, тому він просто фізичне не міг дійти до укриття.  Всі повітряні тривоги родина пересиджувала у дворі. Але у п’яницю вночі Віктора Івановича це не врятувало від трагічної загибелі.

Неля Миколаївна нам повідомила, що Віктор Іванович народився 26 серпня 1951 року. Все життя чоловік пропрацював моряком в Українському Дунайському пароплавстві.

«Він у нашому дворі дуже багато висадив ексклюзивних дерев, зокрема, гранат. І на дачі любив займатися деревами, захоплювався рибалкою», – каже жінка.

Вона згадує, що в ту ніч вони не встигли піти в бомбосховище. Близько 4:15-4:20 пролунав сильний вибух. Родина вибігла на двір, де були мешканці двох сусідніх будинків. На думку нашої співрозмовниці, саме тоді вибухнув передостанній дрон.

«Тут я чую такий страшний звук, що наче безпілотник хоче сідати. Ми, на жаль, вже відрізняли, коли «шахеди» просто пролітали, а коли вже направлялися до цілі. Саме в цей час я почула «ба-бах!».

Я притиснулася до сараю. Думаю, що мене ударною хвилею зачепило, бо в мене набрякла рука. А чоловік знаходився за три метри від мене.  Він хотів завернути за сарай. А дрон впав на крайні квартири будинку на Топольній, зачепив гаражі та зніс огородження. Почалася пожежа, загорівся газопровід.

Коли я трохи оговталася, підійшла до чоловіка, який лежав обличчям вниз. Почала його бити по обличчю, але він вже не відповідав. На мою думку, в нього влучив осколок «шахеда», бо над бровою є дірка», – припускає Марія Іванівна.

Окрім втрати чоловіка, Неля Миколаївна залишилася без придатної для життя квартири. На кухні вибило вікно, стіни покрилися тріщинами, пошкоджені меблі, деформувалася стеля.

Жінка поки проживає в будинку дочки Вікторії, бо їй дуже важко повертатися до рідної оселі.

На жаль,  московити під час найкривавішої атаки на місто пошкодили дуже багато квартир та приватних будинків. Понівечені оселі, розбиті долі, втрачені життя, – так росіяни привітали Ізмаїл напередодні Дня міста.

Джерело: bessarabiainform.com