Одеські митники стоять на заваді вивезенню культурних цінностей, поповнюючи музейні фонди України. Всі старожитності, виявлені при спробах їх незаконного переміщення через митний кордон, після культурознавчої експертизи і відповідних рішень суду та Експертно-фондової ради з питань безоплатної передачі вилучених або конфіскованих культурних цінностей, обернених відповідно до закону в дохід держави, яка діє при Міністерстві культури України, передаються до музейних установ.

Про це повідомили в Одеській митниці, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Нещодавно 19 культурно-історичних цінностей передано до скарбниць музеїв Одещини.

Зокрема, фонди Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я поповнили молочник, цукерниця та підстаканник зі срібла і латунний викликний дзвіночок, випущені до 1917 року, а до Одеського історико-краєзнавчого музею, крім срібної посуди та бронзового бюсту Гітлера, датованого 1936-1945 роками, передано також бойові сокири, кинджали та козацький спис, які охоплюють період від ІІ ст. до н.е. до ХVІІ століття.

Далі в Одеській митниці розповіли про найцікавіші культурні цінності, які зловмисники намагалися перевезти через кордон. Найстаршим серед археологічних знахідок є сарматський залізний цільнокований кинджал з кільцеподібним навершям (руків’ям), датований експертами ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.

Ще один кинджал має ознаки іберійського походження та фігурне лезо римського типу (І ст. до н.е. – І ст. н.е.)

Одна із трьох бойових сокир відрізняється посиленим лезом та відноситься до скандинавського типу. За висновком експертів, її віком визначено 9-11 ст.

Можна припустити, що в численних військових походах ця сокира могла «зустрітися» з також переданими двома сокирами-чеканами, різновидами бойового кавалерійського молота-топірця із вузьким недовгим лезом. Така ударно-рубаюча зброя була дуже популярна серед кочівників півдня України-Русі протягом 8-13 ст.

Наймолодша – сокира-бердиш з довгим держаком та лезом у вигляді напівмісяця, датована 17 століттям. Такі сокири призначалися здебільшого для боротьби з ворожою кіннотою.

А кулеподібний кістень, до речі, відноситься до так званої салтівсько-маяцької культури залізної доби (8-10 ст.). Свою назву вона отримала від Салтівського могильника та Маяцького городища, набувши поширення на території сучасної Харківської та Донецької областей.

Археологічні знахідки були виявлені у міжнародних поштових відправленнях, які наш співвітчизник відправляв різним адресатам за кордон, розповідають митники.

Решту переданих старожитностей було вилучено в іноземця, який у 2020 році нагався вивезти їх поромом з Чорноморська до Грузії.

Тоді у чоловіка знайшли цілу колекцію старожитностей.

До речі, старовинний скляний флакон для парфумів зі срібною помпою, нещодавно переданий до Музею історії міста Києва, теж з його зібрання.

Джерело: Юг.Today